Відповідальність за розповсюдження неправдивої інформації в мережі інтернет: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
 * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
+* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n2 Закон України "Про інформацію"]
 * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»]
-* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n2 Закон України "Про інформацію"]
 == Свобода слова в інтернеті ==
-З однієї сторони, можливість вільного висловлювання в мережі інтернет користувачам гарантовано [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 34] гарантовано право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Встановлюється, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб – на свій вибір. '''Однак, така інформація повинна поширюватися із  дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порочити честь, гідність та ділову репутацію інших осіб.'''<br />
+З однієї сторони, можливість вільного висловлювання в мережі інтернет користувачам гарантовано [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 34] гарантовано право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Встановлюється, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб – на свій вибір.
-Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Конституції України] честь і гідність людини визнані найвищою соціальною цінністю. Порушення цих фундаментальних прав вимагає відповідного захисту. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 55 Конституції України] кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таке ж право надається і юридичним особам згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст. 94 Цивільного кодексу України].
+'''Однак, така інформація повинна поширюватися із  дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порочити честь, гідність та ділову репутацію інших осіб.'''
+Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Конституції України] честь і гідність людини визнані найвищою соціальною цінністю. Порушення цих фундаментальних прав вимагає відповідного захисту.
+Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 55 Конституції України] кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
+Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таке ж право надається і юридичним особам згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст. 94 Цивільного кодексу України].
 == Способи захисту від розповсюдження в мережі інтернет інформації, що не відповідає дійсності ==
@@ Рядок 33: / Рядок 40: @@
 '''Якщо автор поширеної  інформації  невідомий  або  його  особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ  до  сайта  —  вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений  інформаційний  матеріал,  оскільки  саме він створив технологічну можливість та умови для поширення  недостовірної інформації.'''<br />
 Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Проте, таку інформацію може бути витребувано лише в процесі судового провадження або в рамках подання клопотання про забезпечення доказів, що, в свою чергу, не дозволяє своєчасно визначитись із суб’єктивним складом учасників судового процесу.
-Про це також йдеться і у ''п. 13 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію”''. В даному пункті зазначається, що у разі розміщення інформації в мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного ознайомлення, особа, чиї права та законні інтереси порушені її поширенням, може подавати відповідні позовні вимоги до власника веб-сайту, на якому розміщена ця інформація. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до вимог статей 30 та 65 ГПК від товариства з обмеженою відповідальністю «Хостмайстер», яке на даний час адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адресу українського сегмента мережі Інтернет. Після здійснення заходів, пов’язаних з переделегуванням прав адміністрування, ці функції має здійснювати об’єднання «Український мережевий інформаційний центр». <br />
-Якщо інформацію, яка завдає шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання, було розповсюджено на Інтернетсайті (хоча б і не зареєстрованому як засіб масової інформації) і судом встановлено, що така інформація не відповідає дійсності, то згідно з судовим рішенням її має бути спростовано на тому ж самому сайті з додержанням вимог, визначених частинами третьою-шостою статті 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»]. У разі коли відповідну інформацію розповсюджено у вигляді повідомлень не власником сайту, доступ до якого є вільним, а третіми особами, що є анонімними, то відповідальність за таке розповсюдження інформації та завдану у зв’язку з цим шкоду діловій репутації суб’єкта господарювання має нести саме власник сайту, оскільки його діяльність створила технологічні можливості та умови для поширення негативної інформації, яка не відповідає дійсності та порушує права і законні інтереси особи.
+В той же час, '''якщо сайт зареєстровано не в Україні''' та відомості про його власника встановити неможливо, то, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у такому випадку '''суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження''' (п.13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»]).
-В той же час, '''якщо Інтернетсайт зареєстровано не в Україні''' та відомості про його власника встановити неможливо, то, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у такому випадку '''суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження''' (п.13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»]).<br />
 Окрім того, деякі питання виникають з приводу '''поширення неправдивої інформації''', що порочить честь, гідність та ділову репутацію у випадку, коли вона набула свого поширення '''внаслідок помилки''', що є результатом недосконалості чи тимчасового збою програмного забезпечення. Таке може мати місце у випадку, коли особа відправляла інформацію іншій особі, якої вона стосується, проте попри її волю, внаслідок збою в комп’ютерній мережі чи помилці при комп’ютерній розсилці інформації вона була доставлена іншим адресатам. В такому випадку правильно буде разом з особою, що поширила цю інформацію, покласти відповідальність і на фірму-розробника даного програмного забезпечення, чи особу, що відповідає за його якість. Однак це правило буде чинне лише у випадку, коли даний програмний продукт є ліцензованим.
 == Позовна давність ==
-При зверненні особи, честь, гідність та ділова репутація якої порушено до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п.2 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України] '''застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.''' У цьому разі позовна давність буде обчислюватися '''від дня поміщення цих відомостей''', що порочать честь, гідність та ділову репутацію у мережі Інтернет а'''бо від дня, коли особа довідалась або мала довідатись про ці відомості.'''
+При зверненні особи, честь, гідність та ділова репутація якої порушено до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п.2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України] '''застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.'''
+У цьому разі позовна давність буде обчислюватися '''від дня поміщення цих відомостей''', що порочать честь, гідність та ділову репутацію у мережі Інтернет або '''від дня, коли особа довідалась або мала довідатись про ці відомості.'''
 == Докази ==
 Підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
@@ Рядок 48: / Рядок 57: @@
 Згідно чинного законодавства України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
-У випадку розміщення недостовірної інформації, в мережі Інтернет, особа повинна надати до суду докази розміщення даної інформації. <br />
+У випадку розміщення недостовірної інформації, в мережі Інтернет, особа повинна надати до суду докази розміщення даної інформації.
-Відповідно до п. 9 Інструктивних Вказівок Державного Арбітражу СРСР № И-1-4 від 29.06.79 “Про використання як доказів документів, підготовлених за допомогою електронно-обчислювальної техніки”, які на сьогоднішній день не втратили чинності, дані, що містяться на технічному носії, можуть бути використані як докази в справі тільки у випадках, коли вони перетворені у форму, придатну для звичайного сприйняття і збереження в справі. Отже, з цього можна зробити висновок, що формою, придатною для звичайного сприйняття і збереження в справі, може бути паперовий носій – роздруковані сторінки з Інтернету, з посиланням на адресу сайту та автора статті, якщо дана інформація відома.<br>
-А тому першим кроком у разі виявленні недостовірної інформації має бути фіксація змісту такої інформації та факту її поширення, тобто доведення до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб.<br>
+Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6733 ст. 100 Цивільного процесуального кодекс]у електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
+Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"]. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
+Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
+Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
+Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
 Судова практика не містить єдиного підходу щодо прийняття доказів, якими зафіксовано поширення інформації у мережі Інтернет.
-Способами фіксації недостовірної інформації може бути скріншот (фото) веб-сторінки або безпосередньо веб-сторінка як [[Електронні докази в цивільному процесі|електронний доказ]]. За своєю суттю веб-сторінка є електронним доказом і може подаватись до суду в оригіналі або в електронній копії, що засвідчується електронним цифровим підписом. <br>
-Найбільш дієвим способом фіксації інформації у мережі Інтернет є лінгвістична експертиза проведена на замовлення позивача, оскільки процесуальні кодекси дозволяють учасникам справи самостійно замовляти проведення експертизи. У такому випадку скріншоти будуть складовою експертизи, що виключає ймовірність їх відхилення судом окремо від висновку експерта. Крім того, проведення лінгвістичної експертизи  (авторознавчої або семантико-текстуальної) може бути допоміжним доказом при встановленні відповідача та при доведенні характеру поширеної інформації.<br>
-Також необхідно звернути увагу на те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію в мережі Інтернет, щоб не нести відповідальності за таке поширення може знищити таку інформацію, оприлюднення її в мережі Інтернет припиниться, і ознайомлення судді із даною інформацією безпосередньо в Інтернеті стане неможливим. Таким чином необхідно звертатися до суду у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] із письмовою заявою про забезпечення позову із зазначенням причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов та виду забезпечення  позову,  який  належить  застосувати,  з обґрунтуванням його необхідності, в даному випадку таким заходом може бути заборона вчиняти певні дії. Це стосується розгляду справ у порядку цивільного судочинства.
+Способами фіксації недостовірної інформації може бути скріншот (фото) веб-сторінки або безпосередньо веб-сторінка як [[Електронні докази в цивільному процесі|електронний доказ]]. За своєю суттю веб-сторінка є електронним доказом і може подаватись до суду в оригіналі або в електронній копії, що засвідчується електронним цифровим підписом. <br>Найбільш дієвим способом фіксації інформації у мережі Інтернет є лінгвістична експертиза проведена на замовлення позивача, оскільки процесуальні кодекси дозволяють учасникам справи самостійно замовляти проведення експертизи. У такому випадку скріншоти будуть складовою експертизи, що виключає ймовірність їх відхилення судом окремо від висновку експерта. Крім того, проведення лінгвістичної експертизи  (авторознавчої або семантико-текстуальної) може бути допоміжним доказом при встановленні відповідача та при доведенні характеру поширеної інформації.<br>Також необхідно звернути увагу на те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію в мережі Інтернет, щоб не нести відповідальності за таке поширення може знищити таку інформацію, оприлюднення її в мережі Інтернет припиниться, і ознайомлення судді із даною інформацією безпосередньо в Інтернеті стане неможливим. Таким чином необхідно звертатися до суду у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] із письмовою заявою про забезпечення позову із зазначенням причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов та виду забезпечення  позову,  який  належить  застосувати,  з обґрунтуванням його необхідності, в даному випадку таким заходом може бути заборона вчиняти певні дії. Це стосується розгляду справ у порядку цивільного судочинства.
 Відповідно до п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»] від 27.02.2009, № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.<br />
 З огляду на положення ст. 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України], позивач у вказаній категорії справ має належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням. <br />
 Відповідно до ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закону України «Про інформацію»], ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). <br />
-Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивост.
+Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
 == Відшкодування матеріальної та моральної шкоди ==