Діяльність у сфері сільського зеленого туризму: відмінності між версіями
Матеріал з WikiLegalAid
доповнення до розділу "Особливості діяльності з надання послуг у сфері сільського зеленого туризму" |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
* Реєстрація сільських господарів або членів їхніх родин як суб'єктів підприємницької діяльності з надання послуг у сфері сільського зеленого туризму не тягне за собою їхній вихід з-під юрисдикції Закону України . | * Реєстрація сільських господарів або членів їхніх родин як суб'єктів підприємницької діяльності з надання послуг у сфері сільського зеленого туризму не тягне за собою їхній вихід з-під юрисдикції Закону України . | ||
* Діяльність сільських господарів, що надають послуги у сфері сільського зеленого туризму, не підлягає ліцензуванню. | * Діяльність сільських господарів, що надають послуги у сфері сільського зеленого туризму, не підлягає ліцензуванню. | ||
Ліцензування послуг із розміщення та харчування туристів законом не вимагається. В статті 5 закону України “Про туризм” це виписано дуже чітко і в Законі України “Про ліцензування видів господарської діяльності” № 222-VIII від 02.03.2015 р. ліцензії для цих видів діяльності не передбачені. | |||
Послуги та засоби розміщення (проживання) | |||
Послуги з тимчасового розміщення (проживання) – це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов’язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом. | |||
Індивідуальні — житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць (менш як 30). У такому засобі одиниці розміщення (кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від одної. | |||
Колективні — засоби розміщення загальною кількістю місць 30 або більше, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні і за які справляється плата за встановленими цінами. (Постанова КМУ від 15.03.2006 р. N 297«Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання). | |||
Власник садиби може звернутися із заявкою про надання категорії своїй садибі як туристичного об’єкта добровільно, якщо це потрібно для задоволення запитів туристів. Але це його право, а не обов’язок (стаття 19 Закону України “Про туризм”). | |||
Також власник садиби не зобов’язаний мати освіту за спеціальністю “готельне господарство”, щоб надавати послуги з розміщення і харчування туристів. Проте, треба пам’ятати, що в разі наявності десяти або більше місць для розміщення ту¬ристів, власник садиби буде зобов’язаний виконувати вимоги Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг (Наказ Державної туристичної адміністрації України № 19 від 16.03.2004 p.). | |||
====== Слабкі сторонисільського зеленого туризму: ====== | ====== Слабкі сторонисільського зеленого туризму: ====== | ||
