Обмеження волі, як вид кримінального покарання: відмінності між версіями

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України] (КК України)

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] (КВК України)

*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань"]

*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1372-11#Text Наказ Міністерства юстиції України від 22 листопада 2011 року № 3361/5 "Про затвердження Інструкції про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань"]

{| class="wikitable sortable"

|-

Загальні вимоги щодо тримання осіб, засуджених до обмеження волі, у виправних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби з моменту введення воєнного стану, який охоплює воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/320-2022-п#Text постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року № 320 "Деякі питання тримання осіб, засуджених до обмеження волі, у виправних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України"]

|}

'''Обмеження волі''' - це покарання, що полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці (статтею 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n288 КК України]).

'''Обмеження волі''' належить до покарань, які є альтернативними позбавленню волі на певний строк. При позбавленні волі засуджений обов'язково ізолюється від суспільства і забезпечення ізоляції є однією із вимог режиму у колоніях. При обмеженні волі засуджений хоч теж ущемляється в певних правах і свободах, таких як особиста свобода, свобода пересування, свобода вибору місця проживання чи перебування тощо, але в своїй сукупності вони не створюють такої ізоляції, як при позбавленні волі, оскільки засуджені до обмеження волі мають більше можливостей спілкування з соціальним середовищем, в тому числі і з тим, в якому вони перебували до вчинення кримінального правопорушення.  

== Виконання покарання у виді обмеження волі ==

=== Направлення на відбування покарання ===

Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у '''кримінально-виконавчих установах відкритого типу''' (далі - виправні центри), як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження (пункт 2 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0265-17#top Порядку визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту, обмеження волі та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року № 680/5] (далі - Порядок).

У разі неприбуття засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання та в разі, якщо його місцезнаходження невідоме, уповноважений орган з питань пробації надсилає органам Національної поліції подання про оголошення його в '''розшук''' та подання до суду для вирішення питання направлення засудженого до місця відбування покарання в порядку, установленому для засуджених до позбавлення волі (частина п'ята статті 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n360 КВК України]).

==== '''Обчислення строку покарання''' ====

Термін покарання обчислюється з дня прибуття особи до місця відбування покарання і постановки на облік у виправному центрі.

У строк покарання зараховується час перебування під вартою відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page до статті 72 КК України] (тобто один день в слідчому ізоляторі дорівнює двом дням обмеження волі) та час слідування під вартою до виправного центру (стаття 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n360 КВК України]).

=== Переведення з одного виправного центру до іншого ===

Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого здійснюється на підставі '''рішення''' центральної комісії за поданням адміністрації виправного центру щодо переведення засудженого до обмеження волі до іншого виправного центру, погодженим із керівником міжрегіонального управління, або керівником Департаменту щодо установ центрального та південного регіонів та спостережною комісією.

У разі ініціювання переведення осіб, засуджених до обмеження волі, з одного виправного центру до іншого до подання додаються:

# '''заява''' засудженого, підпис якого засвідчує начальник виправного центру;  

# документи, які підтверджують наявність родинних стосунків і місце проживання близьких родичів (довідка-витяг з особової справи засудженого, копія паспорта засудженого та близьких родичів (іншого документа, що посвідчує особу), а також оригінали або нотаріально засвідчені копії довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування близького родича, який звернувся із заявою, документів, що підтверджують наявність родинних стосунків (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

У разі ініціювання переведення осіб, засуджених до обмеження волі, з одного виправного центру до іншого <u>наявність поважних причин має бути документально підтверджена</u> (пункт 5 розділу ІV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0265-17#Text Порядку]<u>)</u>.  

== Відбування покарання у виді обмеження волі ==

Порядок і умови виконання й відбування покарання у виді обмеження волі регулюється главами [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 З, 13 КВК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#Text Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5] (далі - Правила).  

Засуджені <u>після відбуття шести місяців</u> строку покарання в установі виконання покарань за умови, що вони не допускали порушення встановленого законодавством порядку відбування покарання у виді обмеження волі і мають сім’ї, з дозволу адміністрації виправного центру можуть мешкати зі своїми сім’ями в особистих будинках або приватних квартирах у межах населеного пункту за місцем дислокації установи. Водночас такі засуджені зобов’язані <u>до чотирьох разів на тиждень</u> у встановлений розпорядком дня час з’являтися до чергового помічника начальника установи виконання покарань або до начальника відділення для реєстрації у відповідному журналі реєстрації.

=== Права осіб, засуджених до обмеження волі ===

* носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп'ютери та аксесуари до них, гроші, мобільні телефони та аксесуари до них, цінні речі, користуватися грішми без обмежень;

* відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць;

* користуватися засобами мобільного зв'язку;

* одержувати невідкладну правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) з захисником, адвокатом або законним представником, у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години (частина друга статті 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n360 КВК України]).

Засудженим до обмеження волі може бути дозволено '''короткочасні виїзди за межі виправного центру''' за обставин, передбачених законом для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у таких випадках:

* за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку;

* для складання іспитів у навчальному закладі;

Такий виїзд надається засудженому тривалістю <u>не більше семи діб без урахування дороги, на яку дається час не більше трьох діб</u>.

=== Обов'язки осіб, засуджених до обмеження волі ===

* виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, що стосуються порядку відбування покарання;

Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана особою з інвалідністю першої чи другої групи або досягла пенсійного віку, або захворіла на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, а також стосовно жінки, яка завагітніла, адміністрація виправного центру вносить до суду '''подання про звільнення такої особи від відбування покарання'''.

== Медичне та матеріально-технічне забезпечення ==

'''Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота''' у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я органами і закладами охорони здоров'я. Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення органами охорони здоров'я.  

'''Обов'язок проведення соціально-виховної роботи''' із засудженими до обмеження волі покладений не тільки на адміністрацію виправного центру, а й на власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів, де працюють засудежені. У соціально-виховній роботі із засудженими повинні брати участь громадські організації, за винятком політичних партій і профспілок діяльність яких у виправних центрах забороняється.

== Заходи заохочення та стягнення ==

До осіб, засуджених до обмеження волі, за порушення трудової дисципліни і встановленого порядку відбування покарання чи за сумлінну поведінку і ставлення до праці можуть застосовуватися певні заходи стягнення та заохочення.

<u>Заходи стягнення:</u>

# попередження;

# догана;

# заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до трьох місяців;

# поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до десяти діб.

Особа, яка самовільно залишила місце обмеження волі, злісно ухиляється від робіт, систематично порушує громадський порядок чи встановлені правила проживання, може бути притягнена до кримінальної відповідальності відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page статті 390 КК України].

Застосовувати заходи заохочення та стягнення має право в повному обсязі начальник виправного центру та його прямі начальники. Заступник начальника має право застосовувати заходи заохочення у виді оголошення подяки, дострокового зняття раніше накладеного стягнення і дозволу на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру у неробочі дні, а також заходи стягнення у виді попередження, догани і суворої догани. Начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру має право застосовувати в усній формі заходи заохочення у виді оголошення подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення, а також заходи стягнення у виді попередження, догани і суворої догани (стаття 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n360 КВК України]).

=== '''Порядок застосування''' ===

Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово й усно та відображаються в особовій справі засудженого.

Засудженим, на яких накладено стягнення у виді заборони виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час, протягом строку дії стягнення може бути дозволено вихід у таких випадках:  

# одержання медичної допомоги;  

# придбання продуктів харчування і предметів першої потреби;