Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: відмінності між версіями

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0082700-97 Ухвала (витяг)судової колегії у кримінальних справах Верховного суду України «Рішення суду про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої громадянинові органами слідства, має бути належно мотивовано і відповідати фактичним обставинам справи» від 11 березня 1997 року]

 

Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 23 КК України] виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності, які, у свою чергу, знаходять прояв у двох видах: умисел - прямий і непрямий ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 24 КК України]), необережність - кримінальна протиправна самовпевненість та кримінальна протиправна недбалість ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 25 КК України]). Відсутність вини тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.

Однак правопорушник може ставити й іншу чи більш широку мету, яка виходить за межі наслідків, що є ознакою певного складу кримінального правопорушення. Тоді такі наслідки є лише проміжною метою - винний їх лише свідомо допускає для досягнення своєї мети, і це притаманне непрямому умислу. Якщо ж особа усвідомлює неминучість наслідків, які є для неї проміжною метою, то вона теж їх бажає і діє з прямим умислом.

Якщо відшкодування фізичної шкоди певним чином ускладнено, то відшкодування витрат на лікування можна визнати компенсаційною формою відшкодування фізичної шкоди, яка піддається обрахуванню. Це питання може стати предметом цивільного позову у кримінальному провадженні ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-95 пункт 10 частини першої статті 56, статті 61, 127 КПК України, постанова Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"] ). Суб'єктами права на відшкодування шкоди у справах даного виду можуть бути самі потерпілі, а також прокурор відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 12 частини 2 статті 36 КПК].

Згідно з положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини шостої статті 55 КПК України] у справах про кримінальні правопорушення, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, право на відшкодування шкоди мають також його близькі родичі чи члени сім'ї такої особи, які в установленому законом порядку повинні визнаватися потерпілими. До таких осіб відносяться: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 1 частини першої статті З КПК України] ).

Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»] під '''моральною шкодою''' слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Серед основних обставин, що впливають на розмір компенсації, Пленум визначає: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

# витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

* обставини, що впливають на забезпечення в процесі доказування реалізації обвинуваченим своїх законних прав (наявність в обвинуваченого фізичних або психічних вад; володіння рідною мовою, якою ведеться судочинство, тощо).<br />На окремі обставини, які впливають на призначення особі покарання і підлягають встановленню, може бути вказано у самій нормі Особливої частини КК.  

Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 285 КПК України] особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку. [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Розділ XII Загальної частини та розділ ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України] присвячені питанням звільнення від покарання та його відбування, під яким розуміють передбачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання або припинення подальшого його відбування.

2) [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності|у зв'язку з давністю притягнення до кримінальної відповідальності]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина п'ята статті 74 КК України]);  

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2124-20#Text 5) військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» відповідно обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння  та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії режиму воєнного стану, а саме:]

Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача. Спеціальна конфіскація також не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у статті 96-КК, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.