|
|
| Рядок 7: |
Рядок 7: |
| == Поняття залишення в небезпеці == | | == Поняття залишення в небезпеці == |
| '''Залишення в небезпеці''' - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частина перша статті 135 КК України]). | | '''Залишення в небезпеці''' - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частина перша статті 135 КК України]). |
|
| |
| == Історичний розвиток ==
| |
| Кримінально-правова заборона залишення в небезпеці починає свій шлях ще за часів Київської Русі, після чого починає поступово розвиватися. Проте,одні з основних своїх ознак кримінально-правова заборона отримала після прийняття в березні 1903 р. Кримінального Уложення, в якому містилася окрема Глава 25 «Про залишення в небезпеці» яка складалась з двох статей.
| |
|
| |
| Перша – це ст. 489 Кримінального Уложення, в якій особа несла кримінальну відповідальність за залишення іншої особи в не- безпечному для життя стані. Важливим аспектом цієї статті був той факт що, суб’єктом вказаного злочину могла бути лише особа, яка згідно з діючим законодавством чи взятому на себе обов’язку, або обов’язку, що виникає із сімейних відносин, зобов’язана була пі- клуватися про особу, яка позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість чи внаслідок фізичних вад, хвороби, будь-якого іншого безпорадного стану.
| |
|
| |
| Друга – це ст. 489, де особа несла кримінальну відповідаль- ність за залишення іншої особи, щодо якої у суб’єкта злочину не було обов’язків по піклуванню, але яку він сам поставив в небезпечний для життя стан і, яка була не здатна вжити заходів до самозбереження. В даній нормі поєднувались два види бездіяльності – бездіяльність-невтручання та бездіяльність, після того, як особа сама поставила потерпілого у небезпечний для життя та здоров’я стан. Також ця стаття передбачала формальний склад злочину. В стат-ті мова йде, про залишення іншої особи в таких умовах, при яких життю потерпілого нічого не загрожувало, але все одно особа, яка повинна була піклуватися про потерпілого несе кримінальну відпо- відальність за вчинене діяння.
| |
|
| |
| Наступним джерелом яке ми не можемо обійти стороною став вже Кримінальний кодекс УРСР 1922 р. Згідно ч. 1 ст. 163 «залишення без допомоги особи, яка знаходиться в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо особа, яка залишила без допомоги, була зобов’язана піклува- тися про таку особу, – карається позбавленням волі на строк до двох років».
| |
|
| |
| А в другій частині цієї статті зазначено: «Якщо залишення без допомоги особи, яка позбавлена можливості до самозбереження і не знаходиться під опікою особи, яка залишила її в небезпеці, останнім була поставлена в завідомо небезпечне для життя становище, – міра покарання може бути збільшена на строк до трьох років позбавлення волі» .
| |
|
| |
| Характерною ознакою залишення в небезпеці за Кримінальним кодексом УРСР, є те, що він визначив дії, злочинними, які пов’язані з залишенням в небезпеці, незалежно від того, чи був покладений на винну особу спеціальний обов’язок піклуватися про потерпілого.
| |
|
| |
| У 1927 р. вступив в силу Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки, який діяв на території України. Даний кодекс діяв до 1961 р. Якщо порівнювати його з Кримі- нальним кодексом УРСР 1922 р. відносно залишення в небезпеці, то можна зробити висновок, що кримінально-правова заборона була уточнена, а відповідальність за залишення в небезпеці стала більш м’якою.
| |
|
| |
| Так кримінально-правова заборона, щодо залишення в небезпеці вже містилась в ст. 158 цього Кодексу. Якщо переходити до змісту статті, то він мав наступний вигляд: «Залишення без допо- моги особи, яка знаходиться в небезпечному для життя стані і по- збавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хвороби чи внаслідок іншого безпорадного стану, якщо особа, яка залишила без допомоги, зобов’язана була піклува- тися про залишеного і мала можливість надати допомогу, – позбавлення волі на строк до одного року чи виправно-трудові роботи на строк до шести місяців» .
| |
|
| |
| Кримінальне законодавство радянського часу (Кримінальний кодекс УРСР 1960 р.) не стояло на місці але і не буле динамічним у своєму розвитку. Проаналізувавши розвиток кримінально-право- вої заборони залишення в небезпеці, ми бачимо деякі відмінності даної норми від норми, яка встановлювала відповідальність згідно Кодексу 1927 р., а саме: відповідальність за залишення в небезпеці стала більш тяжкою, також були зміни і по змісту норми, напри- клад, з’явилися кваліфікуючі обставини.
| |
|
| |
| Кримінально-правова заборона щодо залишення в небезпеці містилась вже у ст. 111 Кримінального кодексу УРСР.
| |
|
| |
| Зміст даної норми виглядав наступним чином: «Завідоме залишення без допомоги особи, що перебуває в небезпечному для життя становищі і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав можливість подати їй допомогу, а так само, якщо він сам поставив потерпілого в небезпечне для життя становище, – карається виправними роботами на строк до двох років.
| |
|
| |
| Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть особи, залишеної без допомоги, або інші тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк» .
| |
|
| |
| Також слід відмітити, що вперше з’явилося поняття «завідо- мість», в зміст якої вкладали те, що суб’єкт злочину усвідомлює, що потерпілий знаходиться в небезпечному стані, який загрожує його життю. Якщо таке усвідомлення було відсутнє, то особу не притягували до кримінальної відповідальності за ст. 111 КК УРСР 1960 р. .
| |
|
| |
| Після проголошення незалежності України, була прийнята низка нових законів та кодексів. Серед нових законів був прийнятий і новий Кримінальний кодекс України у 2001 р.
| |
|
| |
| Ст. 135 містить в собі кримінально-правову заборону залишення в небезпеці і має наступний вигляд: «Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, – карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
| |
|
| |
| Ті самі дії, вчинені матір’ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, – караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років» .
| |
|
| |
| Якщо порівнювати дану норму з нормою Кримінального ко- дексу 1960 р., то ми бачимо нова норма була доповнена кваліфікуючою обставиною: «Ті самі дії, вчинені матір’ю стосовно новонаро- дженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, – караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк» (ч. 2 ст. 135).
| |
|
| |
| Також чітко простежується факт посилювання відповідальності за вчинення такого кримінального діяння, як залишення в небезпеці. В новій нормі вже немає такого покарання, як виправні роботи, а існує тільки позбавлення чи обмеження волі винного суб’єкта.
| |
|
| |
| == Склад злочину == | | == Склад злочину == |
| === Обєктивна сторона === | | === Обєктивна сторона === |
| Рядок 105: |
Рядок 67: |
| * Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, - | | * Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, - |
| караються <u>позбавленням волі</u> на строк від трьох до восьми років. | | караються <u>позбавленням волі</u> на строк від трьох до восьми років. |
|
| |
| == Судова практика == | | == Судова практика == |
| № 351/749/16-к [[посилання]] (ВС зазначив, що з об`єктивної сторони даний злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги зазначеної особи. При цьому при залишенні без допомоги обов’язки щодо порятунку життя і здоров’я особи не виконуються в умовах безпосередньої загрози завдання шкоди цим правоохоронюваним цінностям. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективно могла бути така допомога. Також ВС підкреслив, що з суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто, винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов`язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.)
| |
|
| |
|
| № 128/5462/14-к (Для кваліфікації дій винного не має значення і те, що хтось надав або намагався надати допомогу, а також тяжкість отриманих тілесних ушкоджень. Зважаючи на викладене і встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, Верховний Суд визнав доведеним факт, що водій відразу після наїзду на пішохода, не зупиняючи автомобіль, не надавши йому допомоги, самовільно залишив місце події, залишивши потерпілого в небезпеці. При цьому ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень згідно із статтею 135 КК до уваги не береться). | | * № 351/749/16-к (ВС зазначив, що з об`єктивної сторони даний злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги зазначеної особи. При цьому при залишенні без допомоги обов’язки щодо порятунку життя і здоров’я особи не виконуються в умовах безпосередньої загрози завдання шкоди цим правоохоронюваним цінностям. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективно могла бути така допомога. Також ВС підкреслив, що з суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто, винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов`язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.) |
| | | * № 128/5462/14-к (Для кваліфікації дій винного не має значення і те, що хтось надав або намагався надати допомогу, а також тяжкість отриманих тілесних ушкоджень. Зважаючи на викладене і встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, Верховний Суд визнав доведеним факт, що водій відразу після наїзду на пішохода, не зупиняючи автомобіль, не надавши йому допомоги, самовільно залишив місце події, залишивши потерпілого в небезпеці. При цьому ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень згідно із статтею 135 КК до уваги не береться). |
| №742/1479/19 (ВС зазначив, що за змістом статті 135 КК поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. | | * №742/1479/19 (ВС зазначив, що за змістом статті 135 КК поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. |
|
| |
|
| Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: | | Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: |
|
| |
| 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину; | | 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину; |
|
| |
|
| Рядок 135: |
Рядок 94: |
| Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особа допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за статтею 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці). | | Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особа допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за статтею 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці). |
|
| |
|
| | | == Корисні посилання == |
| * [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України] | | * [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України] |
| [[Категорія:Кримінальні правопорушення]] | | [[Категорія:Кримінальні правопорушення]] |
