Звільнення з роботи за прогул: відмінності між версіями

== Поняття "прогул" ==  

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] (далі - КЗпПУ) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.<br>

При цьому варто зазначити, що прогулом  визнається не лише відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, а й відсутність більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. А обов'язковою умовою такого звільнення є відсутність у працівника поважної причини невиходу на роботу.<br>

* відсутність на роботі з поважних причин.<br>

Чинне законодавство не містить переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначає роботодавець. Оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Кожна з таких причин має бути належним чином підтверджена працівником, наприклад, шляхом надання відповідної довідки.<br>

* недопуск працівника до роботи роботодавцем.<br>

Процедура звільнення за прогул передбачає врахування не лише загальних правил звільнення працівників (ч. 1 ст. 47, ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]), але й порядку звільнення працівників з ініціативи роботодавця (ч.3 ст. 40, ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]), а також строків застосування, правил та порядку накладання і оголошення дисциплінарних стягнень (ст.ст. 147-149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]).<br>

Самого виявлення відсутності працівника на роботі недостатньо для його звільнення за прогул. Такий факт має бути належним чином зафіксованим.<br>

Зазвичай про факт відсутності працівника на роботі роботодавцю повідомляє один із працівників або безпосередній керівник шляхом подання доповідної записки. Законодавство не встановлює вимог до форми доповідної записки, тому вона подається у довільній, простій письмовій формі. У доповідній записці має бути вказано про те, що працівник відсутній не лише на робочому місці, а й на підприємстві. <br>

Відсутність працівника на роботі може бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі, підписаним комісією, що складається не менше ніж із 3 осіб. <br>

Як доповідну записку, так й акт про відсутність працівника на роботі необхідно оформити безпосередньо в день нез’явлення працівника на роботі. В таких документах обов'язково потрібно вказати не тільки дату, а й конкретний час відсутності працівника. Якщо працівник не виходить на роботу протягом декількох днів поспіль, варто складати окремі акти за кожний день відсутності такої особи на роботі, оскільки потім може виявитися, що на частину днів, протягом яких працівник був відсутній на робочому місці, в нього є поважні причини, а на частину – ні.<br>

Відсутність працівника повинна відображатись в табелі обліку робочого часу шляхом проставлення літерного коду «НЗ» (нез'явлення з нез'ясованих причин) або цифрового коду «28». Відмітку про відсутність працівника на роботі необхідно проставити в день його нез’явлення на роботі, а в подальшому - проставляти кожного робочого дня, коли він не з’являється на роботі. У разі проставлення такої відмітки зарплата працівнику не нараховується до з'ясування причин його відсутності (ст. 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). Якщо ж у табелі обліку робочого часу така відмітка відсутня, це є підставою для нарахування працівнику зарплати за час його відсутності та може надалі трактуватися як підтвердження присутності працівника на робочому місці, оскільки заробітна плата − це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.<br>

Після виявлення та фіксування факту відсутності працівника на роботі роботодавець повинен вжити заходів для з’ясування причин такої відсутності. Перш за все необхідно зателефонувати працівнику за номерами телефонів, зазначених в його особовій картці. <br>

Якщо причини відсутності працівника не з’ясовано або з’ясовано, але виникають сумніви щодо правдивості пояснень працівника, слід вжити додаткових заходів щодо з'ясування причин відсутності працівника, наприклад, розпочати службове розслідування. Зазвичай початок проведення такого розслідування оформлюється наказом роботодавця у довільній формі. У наказі має бути викладено доручення про проведення службового розслідування та з’ясування причин відсутності працівника на роботі, призначено виконавців та визначено строки проведення службового розслідування. Наказ видається керівником підприємства в день отримання доповідної записки.<br>

У разі появи працівника на роботі роботодавець повинен затребувати у такого працівника письмові пояснення причини прогулу. Цю вимогу роботодавець може оформити наказом, у якому слід встановити строк, достатній для підготовки пояснень. Наказ необхідно довести до відома працівника під підпис. Якщо працівник відмовляється дати пояснення щодо вчиненого проступку, про це складається відповідний акт.<br>

Якщо ж працівник на дзвінки не відповідає та декілька днів поспіль не з'являється на роботі, вимога про надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі надсилається такому працівнику на адресу реєстрації його місця проживання, а також на адресу його фактичного проживання (якщо він не проживає за місцем реєстрації). Надсилати таку вимогу варто цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.<br>

За результатами службового розслідування складається акт, у якому відображаються результати вжитих заходів для з’ясування причин відсутності працівника на роботі. Вказаний акт оформлюється у довільній формі. В акті мають бути викладені конкретні причини відсутності працівника на роботі або вказано про те, що з’ясувати причини не вдалось. Акт за результатами службового розслідування складається наступного робочого дня після спливу строку, наданого працівникові для надання письмових пояснень та документів щодо причин відсутності на роботі.<br>

За результатами службового розслідування роботодавець має право розпочати процедуру звільнення працівника, який допустив прогул без поважних причин.<br>

Для початку роботодавець повинен подати обґрунтоване письмове подання до виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, для отримання попередньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника за прогул. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.<br>

Подання роботодавця має бути розглянуте виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у присутності працівника в 15-денний строк з подальшим письмовим повідомленням роботодавця про прийняте рішення у 3-денний строк після його прийняття. Якщо виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) заперечує проти звільнення, свою незгоду він повинен обґрунтувати (ч. 7 ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). <br>

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації та звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.<br>

Отримавши згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення працівника, що вчинив прогул, роботодавець вправі видати наказ про накладення на такого працівника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Працівника потрібно ознайомити зі змістом наказу під підпис. Якщо працівник відмовляється підписувати, про це потрібно скласти відповідний акт. <br>

* не пізніше місяця з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).<br>

* видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]).<br>

При оформленні трудової книжки працівника роботодавець повинен внести запис про звільнення із таким формулюванням: «Звільнений у зв’язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ» (пункт 2.26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників]). Запис у трудовій книжці про звільнення засвідчується підписом роботодавця та печаткою підприємства. <br>

Днем звільнення вважається останній день роботи працівника (пункт 2.27 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників]). Якщо працівник з’явився на роботу після прогулу та продовжує працювати, дата звільнення співпадає з датою видання наказу. Якщо ж працівник взагалі відмовляється з’являтися на роботу, його звільняють останнім днем роботи перед днем, коли працівник вчинив прогул, а сам наказ про звільнення видається більш пізньою датою.<br>

Трудова книжка у день звільнення видається працівникові, про що він має особисто розписатись в Книзі обліку руху трудових книжок. У випадку відмови працівника від отримання трудової книжки роботодавцеві необхідно письмово зафіксувати таку відмову шляхом складання відповідного акта. Якщо ж працівник, який вчинив прогул, на роботу так і не з’явився, необхідно в день видання наказу про звільнення направити на адресу проживання працівника копію наказу про звільнення та лист з пропозицією з’явитися за трудовою книжкою. Надсилати саму трудову книжку поштою забороняється без письмової згоди працівника (пункт 4.2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників]).<br>

Незважаючи на те, що умови та правила звільнення працівника за прогул достатньо детально врегульовано чинним законодавством, між роботодавцями та працівниками часто виникають спори та конфлікти. Нерідко такі ситуації пов'язані із словживаннями сторонами своїми правами чи навіть вчиненням ними протиправних дій. Недобросовісні роботодавці розглядають звільнення за прогул як швидкий спосіб позбутися небажаного працівника, а недобросовісні працівники, користуючись захистом трудового законодавства, недбало ставляться до виконання своїх обов'язків. Саме тому чітке виконання вимог закону та дотримання певних рекомендацій як роботодавцями, так і працівниками істотно знижує ризик виникнення спору та необхідності доводити свою правоту в суді.<br>