Форми закінчення досудового розслідування: відмінності між версіями

== Законодавство ==

== Поняття закінчення досудового розслідування ==

'''Досудове розслідування''' як цілісна система складається з декількох підсистем (етапів), об'єднаних загальними завданнями і єдиною процесуальною формою. Вони послідовно змінюють один одного після виконання конкретніших завдань, що підлягають вирішенню на кожному етапі.

Послідовність здійснення таких дій і прийняття рішення залежить від юридичної ситуації у справі та характеру рішення про форму закінчення провадження.

Рішення про закінчення досудового розслідування може мати законний характер лише в тому випадку, якщо слідчий виконав вимоги закону не тільки про встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)], але й щодо їх усебічного, повного та об’єктивного дослідження ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 2 статті 9], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 1 статті 94 КПК України]). Провадження не може вважатися закінченим до тих пір, поки завдання встановлення істини не вирішене. Відмітна особливість етапу закінчення досудового розслідування полягає в тому, що вперше за час розслідування конкретного кримінального провадження предмет доказування має бути встановлений в необхідних межах доказування. У той же час очевидно, що навіть при найвищому ступені істинності пізнання, досягнутої при розслідуванні, остаточне рішення даного питання є винятковою компетенцією суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 6 статті 22 КПК України]).

== Форми закінчення досудового розслідування ==

Ф'''орма закінчення досудового розслідування''' залежить від виду процесуальних рішень, з прийняттям яких може бути остаточно реалізовано функцію кримінального переслідування при провадженні розслідування.<br />

Таким чином, '''закінчення досудового розслідування''' – заключний етап розслідування, у ході якого прокурор та слідчий на підставі зібраних доказів, приймають процесуальні рішення, пов’язані з підбиттям підсумків, а також із подальшим рухом кримінального провадження, спрямованим на остаточну реалізацію функції кримінального переслідування.

=== Закриття кримінального провадження ===

'''Закриття кримінального провадження''' як форма закінчення досудового розслідування являє собою заключний етап розслідування, на якому прокурор та слідчий підбивають підсумок провадженню, аналізують й оцінюють сукупність зібраних доказів і на їх основі формулюють у постанові висновок про неможливість подальшого провадження через наявність передбачених законом обставин, та вирішують питання, зумовлені рішенням про закриття провадження.

Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.  

=== Звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності ===

'''Звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності''' – інша форма закінчення досудового розслідування, що характеризується процедурами, відмінними від закриття кримінального провадження прокурором та слідчим.<br />

Згідно з положеннями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»] роз’яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування до особи, котра вчинила злочин, встановлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінального провадження, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 285 КПК України] та в порядку [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 286 КПК України].

=== Звернення до суду з обвинувальним актом ===

Конституційні принципи презумпції невинуватості ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 стаття 62 Конституції України]) і підтримання державного обвинувачення в суді ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 пункт 5 статті 129 Конституції України]), по суті, прямо визначають звернення до суду з обвинувальним актом як форму закінчення досудового розслідування, у результаті якого обвинувачений був би поставлений у становище підсудного зі всіма правовими наслідками, що випливають із цього.

Досудове розслідування може бути закінчено складанням обвинувального акту тільки за наявності внутрішнього переконання прокурора та слідчого про винуватість особи й необхідність звернення до суду для вирішення питання щодо притягання її до кримінальної відповідальності та засудження. При цьому факти, покладені в основу рішення, що приймається, повинні бути встановлені всебічно, повно й об'єктивно, а саме рішення – відповідати змісту правових положень, бути законним, обґрунтованим і справедливим.

=== Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру ===

Кримінальний кодекс України передбачає застосування судом примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, котрі вчинили злочини у віці до 18 років або суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Таким чином, звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру також самостійна форма закінчення досудового розслідування. Підстави і порядок її застосування регламентовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 292], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 498] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 499 КПК України].

=== Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру ===

Кримінальне законодавство України допускає '''застосування судом примусових заходів медичного характеру''' до осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності, обмеженої осудності або в стані осудності, але захворіли до моменту проголошення вироку на душевну хворобу, яка позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або управляти ними ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 19], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 20] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 93 КК України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 глава 39 КПК України]). Ці заходи виконують захисно-реабілітаційну функцію. Маючи єдину соціальну суть, вони активно застосовуються судами для лікування та соціальної реадаптації психічно хворих, запобігання вчиненню нових суспільно небезпечних діянь, а також для охорони їх самих.  

Слід зазначити, що згідно зі [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 20 КК України] особа, що визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності. Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, провадиться слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусового заходу медичного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 2 статті 504 КПК України]).

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 3 статті 283 КПК України]).

[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]