Зберігання транспортних засобів на автостоянках: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 == Підстави виникнення зобов'язань із зберігання автотранспортних засобів ==
-Однією з підстав виникнення зобов'язань із зберігання майна є '''договір зберігання''', який належить до категорії договорів про надання послуг. Згідно ст. 936 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодекса України], за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. <br>
+Однією з підстав виникнення зобов'язань із зберігання майна є '''договір зберігання''', який належить до категорії договорів про надання послуг. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4430 ст. 936 Цивільного кодекса України], за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. <br>
 Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.<br>
-Відповідно до вимог ст. ст. 937, 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] договір зберігання укладається в письмовій формі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
+Відповідно до вимог ст. ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4434 937], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1183 208] Цивільного кодексу України '''договір зберігання укладається в письмовій формі'''. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
-Згідно ст. 977 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.<br>
+Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4593 ст. 977 Цивільного кодексу України] якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.<br>
 Враховуючи вищевикладене договір зберігання вважається укладеним з моменту прийняття транспортного засобу на зберігання, яке посвідчується відповідною відміткою в журналі обліку довготермінового чи тимчасового зберігання транспортних засобів та видачею поклажодавцю квитанції про прийняття транспортного засобу на зберігання.<br>
@@ Рядок 106: / Рядок 106: @@
 Згідно п. п. 8, 27 вищезазначених правил на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам, встановлювати ящики та шафи для зберігання інвентарю, запасних частин чи інструментів. Відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки. Автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.<br>
-Відповідно до ст. 942 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Згідно ст. 950 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.<br>
+Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4453 ст. 942 Цивільного кодексу України] зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4484 ст. 950 Цивільного кодексу України] за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.<br>
-Договір зберігання є реальним правочином, оскільки обов'язок зберігати річ виникає лише після її передачі зберігачеві. Відповідно до ст. 1192 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.<br>
+Договір зберігання є реальним правочином, оскільки обов'язок зберігати річ виникає лише після її передачі зберігачеві. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5568 ст. 1192 Цивільного кодексу України] за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.<br>
-Пунктом 9 постанови № 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"] передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладання на відповідальну за неї особи обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування можливий. Коли відшкодування в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ. Згідно з ч. 1 ст. 1167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
+Пунктом 9 постанови № 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"] передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладання на відповідальну за неї особи обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування можливий. Коли відшкодування в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5471 ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України] моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
 Відповідно до п. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»],  під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань,  або інших негативних явищ,  заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.п. 4, 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»], у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується та відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
 [[Категория: Цивільне право ]]