Право власності на допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Рядок 47: Рядок 47:
Особливістю правового статусу допоміжних приміщеньє те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій.  
Особливістю правового статусу допоміжних приміщеньє те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій.  


Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав. Відповідне положення міститься у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93661813 справі №  914/554/19 від 16 грудня 2020 року], з яким можна ознайомитися за посиланням.
Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93661813 справі №  914/554/19 від 16 грудня 2020 року].


При цьому законодавство чітко розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об'єкта нерухомості. Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Для розмежування допоміжних і нежилих приміщень слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
При цьому законодавство чітко розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об'єкта нерухомості. Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Для розмежування допоміжних і нежилих приміщень слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.