Залишення особи в небезпеці: відмінності між версіями

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]  

'''Залишення в небезпеці''' - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частина перша статті 135 КК України]).

Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого.  

 

Злочин вважається закінченим <u>з моменту ухилення від надання допомоги особі</u>, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога. Настання суспільне небезпечних наслідків певного характеру є підставою для кваліфікації діяння за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною третьою статті 135 КК України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Частиною другою статті 135 КК України] передбачено вчинення даного кримінального правопорушення спеціальним суб'єктом - матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані.

''Проте, слід враховувати, що зазначене діяння тягне відповідальність за іншими статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 КК України], якщо залишення без допомоги вчинене:''

*капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном стосовно екіпажу та пасажирів останнього, а також зустрінутих у морі або на іншому водному шляху осіб, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 284 КК України)];

 

Основні відмінності залишення в небезпеці ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 135 КК України]) від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 136 КК Україи]): за ознаками об'єктивної сторони складу злочину, за конструкцією основного складу злочину, за формою вини і саме головне - за суб'єктом. Обов'язок подавати невідкладну допомогу особам, які перебувають у загрозливому для їх життя і здоров'я стані, закон загалом покладає на всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Тож за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 136 КК України] несуть відповідальність будь-які фізичні, осудні особи з 16-річного віку, крім: 1) медичних працівників; 2) службових осіб, на яких законом чи іншим нормативним актом покладено обов'язок надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані; 3) інших осіб, які зобов'язані за законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором надавати допомогу вказаним особам.

 

'''З суб'єктивної сторони''' злочин характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.

Ставлення винної особи до наслідків, передбачених частиною третьою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 135 КК України], може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. При цьому для випадків, коли винною є особа, яка зобов'язана була піклуватися про потерпілого, може бути характерним як непрямий умисел (наприклад, пожежник, усвідомлюючи, що внаслідок його бездіяльності особа може загинути, не рятує її із боягузтва), так і необережність (набувач майна за договором довічного утримання протягом тижня не відвідує хворого відчужувача, сподіваючись на те, що хвороба не є тяжкою), а для випадків, коли винною є особа, що сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, - тільки необережність.

Якщо ж особа, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, бажає настання смерті останнього чи інших тяжких наслідків або свідомо допускає можливість їх настання, її бездіяльність має кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за умисні вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від конкретних наслідків.

Якщо особа, яка зобов'язана була піклуватися про іншу особу, умисно створює ситуацію, небезпечну для життя останньої (скажімо, інструктор з мотивів помсти залишає групу альпіністів в горах, звідки вони завідомо для нього не можуть вибратись), внаслідок чого настає смерть потерпілого, діяння кваліфікується за відповідними частиною і пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 115 КК України]. Якщо мати одразу ж після пологів не годує новонароджену дитину або виносить й на мороз тощо з умислом на заподіяння їй смерті, вона несе відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 117 ККУ].

 

Залишення неповнолітнього без допомоги особою, на яку покладені професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до цих обов'язків, якщо це спричинило шкоду здоров'ю потерпілого, тягне відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 137 КК України].

карається <u>обмеженням волі</u> на строк до двох років або <u>позбавленням волі</u> на той самий строк.

караються <u>обмеженням волі</u> на строк до трьох років або <u>позбавленням волі</u> на той самий строк.

караються <u>позбавленням волі</u> на строк від трьох до восьми років.

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]