Представництво у виконавчому провадженні: відмінності між версіями

·        Закон України «Про виконавче провадження»

 

·        Цивільній кодекс України

 

·        Цивільний процесуальний кодекс України

 

·        Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

 

·        Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

Представництво - це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 Цивільного кодексу України).

Представництво сторін у виконавчому провадженні визначено статтею 16 Закону України «Про виконавче провадження» і означає правовідношення, в якому одна сторона (представник) має право, вчинити певні дії від імені другої сторони, яку вона представляє.  

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень  

 

повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідченні довіреністю фізичної чи юридичної особи.

·        Відповідно до ст. 1291 Конституції України «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України».

·        Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про  виконавче провадження»  сторони у виконавчому провадженні є ''стягувач'' і ''боржник''.  

''Стягувачем'' є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.  

''Боржником'' є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок  щодо виконання рішення.

Діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється  відповідно 3 статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа.  

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дійяк представника сторони виконавчого провадження. Договір засвідчується підписами сторін.  

Статтею 17 Закону зазначено перелік осіб, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні:

 

 

 

-       особи, які не мають повної цивільної дієздатності;

 

-       судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які провадять оперативно-розшукову діяльність, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання, які діють як учасники цього виконавчого провадження, виконавці та помічники приватних виконавців, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;

 

-       інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.

 

-       не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.