Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні: відмінності між версіями

• Земельний кодекс України

• Цивільний кодекс України  

• Господарський кодекс України  

• Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»  

• Закон України «Про банки і банківську діяльність»  

• Закон України «Про захист прав споживачів»

• ЗУ «Про споживче кредитування»

• «Про електронну комерцію»

Мікрофінансові організації – це юридично зареєстровані компанії, які мають ліцензію на здійснення кредитної діяльності. На відміну від банків, в основному МФО мають право тільки видавати кредити, тобто такі види продуктів як депозити, відкриття рахунків для клієнтів у МФО будуть недоступні.

Вимог до статутного капіталу та до організаційно-правової форми МФО в Україні немає, тому власники компанії можуть їх обирати на свій розсуд. Діяльність МФО контролює Національний банк України.

- такі, що надають можливість забрати гроші у відділенні.  

За сумою і вимогами до внесення застави:

- такі, де позику можна взяти на невелику суму (до 10 000 грн) і без застави;

- такі, що кредитують на великі суми (понад 50 000 грн) і з можливим наданням застави.

Кредити, що надаються фізичним особам мікрофінансовими компаніями, відносяться до споживчих кредитів.

Крім цього, електронний договір може містити наступну інформацію:

- технологію (порядок) укладення договору;

- порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору;

- можливість і порядок внесення змін до умов договору;

- спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами при виконанні ними своїх зобов’язань;

- технічні засоби ідентифікації сторін;

- порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- посилання на умови, що включаються в договір шляхом перенаправлення (посилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

- спосіб зберігання і пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

- умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;

- можливість вибору мови, використовуваного при укладенні та виконанні договору;

- інші відомості.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом направлення комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), повинен надаватися безперешкодний доступ до електронних документів.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання підписаного в порядку, встановленому законодавством, електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, встановленому законодавством;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

До недоліків слід віднести надмірно високі процентні ставки; при простроченні сплати боргу МФО звертаються до колекторів.  

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Якщо боржник прострочив виконання грошового зобов’язання, то на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Також, можливе застосування штрафних санкцій за прострочення сплати боргу.