Право постійного користування земельною ділянкою: відмінності між версіями

Право постійного користування земельними ділянками характеризується обмеженим суб’єктно-об’єктним складом: '''об’єктом''' права власності можуть бути лише '''земельні ділянки державної або комунальної власності'''; '''суб’єктами''' можуть бути лише юридичні особи, а саме: '''підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.'''<br>

При цьому слід звернути увагу, що '''громадяни не можуть''' набувати права постійного користування земельними ділянками.

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;<br>

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;<br>

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;<br>

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно із статтями 125 та 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], '''право постійного користування земельної ділянки''' виникає '''з моменту державної реєстрації цих пра'''в та оформлюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV] (далі – Закон № 1952-IV).<br>

Статтею 28 Закону № 1952-IV, відповідно до якої '''рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у постійне користування''' можуть прийматися '''за відсутності державної реєстрації права власності''' держави чи територіальної громади '''на таку земельну ділянку в Державному реєстрі''' речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).<br>

Відповідно до частини п’ятої ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Спірним залишається питання переходу права постійного землекористування. Наразі у землекористувачів виникає два питання:

Варто зазначити, що схожі думки, а також аналіз практики судів щодо переходу права постійного користування земельною ділянкою викладено також адвокатом Іриною Висіцькою у своїй [https://vysitska.com/2020/03/05/%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5-2/ статті]  

[[Категорія:Земельне право]]