Поняття кінцевий бенефіціарний власник (контролер): відмінності між версіями

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа  не подаються: політичними партіями, структурними утвореннями політичних партій, професійними спілками, їх об’єднаннями, організаціями профспілок, передбачених статутом профспілок та їх об’єднань, творчими спілками, місцевими осередками творчих спілок, організаціями роботодавців, їх об’єднаннями, адвокатськими об’єднаннями, торгово-промисловими палатами, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, релігійними організаціями, державними органами, органами місцевого самоврядування, їх асоціаціями, державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями.

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність, або документів для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи тягнуть за собою накладення штрафу на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Статтею 205-1 Кримінального кодексу України кримінальна відповідальність полягає у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої державної реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості  та караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.