Встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні: відмінності між версіями

З метою відшкодування шкоди в разі смерті годувальника законодавство визначає коло суб’єктів, які, при перебуванні на утриманні померлого, мають право на відшкодування заподіяної шкоди. Так, згідно зі ст. 1200 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] шкода відшкодовується: 1) дитині — до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту — до закінчення  навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, — довічно; 3) особам з інвалідністю — на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або іншому з подружжя чи іншому членів сім’ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють нагляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — протягом п’яти років після його смерті.<br />

Встановлення факту перебування на утриманні має значення також для осіб, зазначених у ст. 10 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], яким у зв’язку із загибеллю військовослужбовця  виплачується пенсія.<br />

У разі, якщо встановлення юридичного факту пов'язане з вирішенням спору про право, заінтересована особа має звернутися до суду в порядку позовного провадження (ч. 3, п. 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанови Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” N 5 від 31.03.1995], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст.ст. 315-318 ЦПК України]). Наприклад, встановлення права на пенсію військовослужбовця у зв’язку із знаходженням на утриманні.<br />

== Позасудовий порядок встановлення факту перебування особи на утриманні==

Відповідно до  [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”] заявник має право звернутися до відповідного органу (органів місцевого самоврядування, органів соціального захисту населення) із письмовим зверненням для отримання письмового роз’яснення щодо реалізації своїх прав як особа, яка перебувала на утриманні.<br />

Відповідно до статті 5 вказаного [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону] письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).<br />

У письмовому зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.<br />

Роз’яснення щодо порушеного питання, або рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з обґрунтуванням та посиланням на чинне законодавство, викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.<br />

В разі незгоди з прийнятим рішенням, заявник має право оскаржити його у порядку ст. 16 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”] у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.<br />

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.