Кримінальне провадження на підставі угод: відмінності між версіями

Потерпілим у кримінальному провадженні згідно зі ст. 55 КПК України може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.<br>

'''Угоду можна укласти''' у провадженнях щодо кримінальних проступків, '''злочинів невеликої тяжкості чи середньої тяжкості,''' а також у випадках, коли кримінальне провадження здійснюється у порядку приватного обвинувачення (ч. 3 ст. 469 КПК України) – незалежно від ступеня тяжкості такого кримінального правопорушення. Належність того чи іншого злочину ступеня тяжкості визначається на підставі ст. 12 КК України та залежить від виду та міри покарання, яке передбачено за вчинення цього кримінального правопорушення.

'''Підозрюваним у кримінальному провадженні є особа''', якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

'''Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду''' у порядку, передбаченому статтею 291 КПК України.

Якщо '''у кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень''' і '''згоди щодо укладення угоди досягнуто не з усіма потерпілими''', угоду може бути '''укладено з одним чи кількома потерпілими.''' У такому випадку '''угода про примирення укладається з кожним потерпілим окремо,''' а '''кримінальне провадження''', щодо якого сторони досягли згоди, '''підлягає виділенню в окреме провадження.''' Виділення кримінального провадження проводиться у порядку, визначеному положеннями статей 217, 334 КПК України.

'''Угода про примирення може бути укладена і тоді, коли її сторонами (стороною) є неповнолітні(й)'''. У цьому випадку угода укладається за участю законних представників (ст. 59 КПК України) і захисників (адвокатів) неповнолітніх. '''Якщо при цьому неповнолітній досяг 16-ти річного віку,''' він має право укладати '''угоду про примирення самостійно,''' але за наявності згоди його законного представника. Якщо ж неповнолітній не досяг 16-ти річного віку, то угоду про примирення за його згодою укладає його законний представник. Про те, що неповнолітній надав згоду, його законний представник обов'язково повинен зазначити в угоді про примирення.<br>

У кримінальному провадженні ''' щодо тяжких та особливо тяжких злочинів угода про примирення не укладається,''' за винятком кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке здійснюється щодо кримінальних правопорушень, визначених ст. 477 КПК.<br>

# правова кваліфікація вказується із зазначенням конкретної статті КК України.

'''Угода про визнання винуватості''' – оформлена відповідно до вимог ст. 472 КПК України домовленість, за якою прокурор та підозрюваний, обвинувачений досягають згоди про повне та беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості, про обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо це питання ставиться в рамках домовленості), а також про наслідки, які настануть для підозрюваного чи обвинуваченого в результаті укладення угоди (про міру покарання або звільнення особи від кримінальної відповідальності з випробуванням).[https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluTlhDbjU4c3BfeGs '''''Зразок угоди про визнання винуватості''''']

У разі якщо кримінальне провадження здійснюється стосовно кількох осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згоди щодо укладення угоди досягнуто не з усіма підозрюваними (обвинуваченими), відповідно до вимог абз. 1 ч. 8 ст. 469 КПК України угоду може бути укладено з одним (кількома) із підозрюваних (обвинувачених). Кримінальне провадження стосовно особи (осіб), з якими досягнуто згоди щодо укладення угоди про визнання винуватості, на підставі постанови прокурора або ухвали суду підлягає виділенню в окреме провадження залежно від того, на якій із двох стадій кримінального процесу (досудового розслідування або судового розгляду) сторонами було ініційовано укладення угоди. Виділення кримінального провадження проводиться у порядку, визначеному положеннями статей 217, 334 КПК України.

* наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.

* обмеження його права на оскарження. Вирок на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржена лише з таких підстав: призначення судом суворішого покарання, ніж було узгоджено сторонами; ухвалення вироку без згоди особи на призначення покарання; невиконання самим судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення особі наслідків укладення угоди.

# наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 КПК України;

# наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 КПК України;

Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з’ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України.<br />

Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

* '''відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.<br />'''

* суд не виконав вимоги, встановлені частинами 4 - 7 ст. 474 КПК України, зокрема, не роз'яснив обвинуваченому наслідків укладення угоди.<br />

* невиконання судом вимог процесуального закону щодо необхідності у судовому засіданні переконатися, що потерпілий угоду про примирення уклав добровільно, а також невжиття заходів для з'ясування, чи справді угоду було укладено добровільно, нездійснення або неналежне здійснення судом перевірки змісту угоди на відповідність її вимогам КПК України та закону України про кримінальну відповідальність;

* вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення лише з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угоду не може бути укладено;

* вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості з підстав: а) призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; б) затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угоду не може бути укладено.

В касаційному порядку можуть бути оскаржені вирок суду першої інстанції на підставі угоди (незалежно від її виду) після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок. Оскаржити зазначені рішення можуть лише сторони судового провадження з тих же підстав, що й в апеляційному порядку, за винятком визначених у п. 3 ч. 3 ст. 424 КПК України підстав оскарження прокурором.