Встановлення факту каліцтва: відмінності між версіями

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України (стаття 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).  

Цей факт з прийняттям Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року та введенням в дію з 24.11.1992 року не встановлюється в порядку окремого провадження. Відповідно до статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону України «Про охорону праці»] передбачено інший порядок розгляду справ про встановлення факту каліцтва на виробництві незалежно від того, з якою метою заявлено вимоги.

Чинне раніше положення щодо встановлення судом фактів каліцтва, про які йдеться у пункті 3 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, на сьогодні стосується лише тих фактів, які мали місце до 08 грудня 1992 року та можуть бути встановлені в порядку окремого провадження у тих випадках, коли виключається можливість їх підтвердження у позасудовому порядку, що повинно бути підтверджено необхідними документами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України  від 31 березня 1995 року № 5 “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” при застосуванні п.3 ст.315 ЦПК, яким передбачено встановлення каліцтва на виробництві або у  зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків, якщо це потрібно для призначення пенсії  або одержання допомоги по соціальному страхуванню, судам слід мати на увазі, що з дня введення в дію Закону України "Про охорону праці" справи про встановлення таких фактів не розглядаються в порядку окремого провадження. Питання, пов'язані із встановленням факту каліцтва на виробництві, коли виникає з приводу цього спір, а також, якщо при каліцтві в зв'язку з виконанням  державних чи громадських обов'язків пенсія призначається особам, які внаслідок цього стали інвалідами, вирішуються в порядку встановленому для розгляду трудових спорів.