Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження: відмінності між версіями

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України (далі - ККУ), але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 Ст. 122 ККУ]

Як випливає з ч. 1 ст. 122 ККУ, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визнається умисне тілесне ушкодження, яке:  

# не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 ККУ, але при цьому   

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину розуміється втрата загальної працездатності від '''10%''' до '''33%''' включно. Стійка втрата працездатності на одну третину працездатності або більше є ознакою тяжкого тілесного ушкодження і її спричинення в результаті умисного тілесного ушкодження слід кваліфікувати за ст. 121 ККУ. Втрата загальної працездатності до '''10%''' визнається незначною стійкою втратою працездатності і є ознакою умисного легкого тілесного ушкодження, відповідальність за яке встановлено ч. 2 ст. 125 ККУ. Відсоток втрати працездатності визначається судово-медичною експертизою з урахуванням нормативно визначених МОЗ критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності.<br />

Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних у ч. 1 ст. 122 ККУ наслідків.

Найчастіше при вчиненні цього злочину умисел має неконкретизований характер. Якщо умисел винного був спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а результатом його дій стало заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчинене слід визнавати замахом на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження і кваліфікувати за відповідними частинами статей 15 і 121 ККУ.

# їх примус до певних дій (ч. 2 ст. 121 ККУ).  

Водночас установлення мотиву і мети при вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження є обов'язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями КК (наприклад, за наявності відповідного мотиву такі тілесні ушкодження підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 350, ч. 2 ст. 377, ч. 2 ст. 398 ККУ). Кваліфікувати дії винних у таких випадках ще й за ч. 1 ст. 122 ККУ непотрібно.<br />

Кваліфікованими видами умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 121 ККУ) є вчинення його з метою:  

Залякування у складі цього злочину за своїм змістом є близьким до залякування у складі умисного тяжкого тілесного ушкодження, передбаченого ч. 2 ст. 121 ККУ (про його поняття див. коментар до ст. 121 ККУ).

Особливістю цієї ознаки при заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження є те, що залякування спрямовується, крім потерпілого, лише на його родичів, тоді як при вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження воно спрямовується проти будь-яких інших осіб. Крім того, особливістю залякування при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 122 ККУ, є те, що воно не охоплює собою дій, які утворюють примус потерпілого чи його родичів до певних дій. Ця ознака як кваліфікуюча умисне середньої тяжкості тілесних ушкоджень виділена окремо у ч. 2 ст. 122 ККУ, тоді як у ч. 2 ст. 121 ККУ вона не передбачена.

У складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 122 ККУ, примус означає домагання від потерпілого або його родичів вчинення або утримання від вчинення певних дій шляхом заподіяння потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження. Якщо в результаті примусу потерпілим або його родичем було вчинено діяння, яке містить ознаки злочину, його слід оцінювати з урахуванням положень ст. 40 ККУ.

Такий примус, якщо він поєднаний з вимогою щодо потерпілого або його родичів - передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру; припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю; виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання - слід кваліфікувати, відповідно, за ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 355 ККУ.

У випадку неналежного надання медичної допомоги, що виявилося у порушенні анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, експертна комісія вправі розглядати це порушення як тілесне ушкодження і визначити ступінь його тяжкості. Загальні вимоги, що пред'являються до складання судово-медичних документів при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а також права і обов'язки експерта передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.  

Особа, яка є підозрюваною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 122 Кримінального кодексу України, також має право на захист. Для цього підозрюваному необхідно заявити слідчому або судді клопотання про призначення захисника у справі.