Таємниця спілкування: відмінності між версіями

Таємниця спілкування займає чільне місце серед загальних засад кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.п. 7, 8 ч. 1 ст. 7, ст.14]) КПК України, її зміст ґрунтується на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/stru ст.ст. 31, 32] Конституції України та нормах міжнародних нормативно-правових актів у галузі прав людини і розглядається як самостійна засада кримінального провадження. Її виокремлено в окрему [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 14] «Таємниця спілкування» КПК України, де йдеться про те, що:  

* Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених КПК, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

При цьому спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 258] КПК України). Під спілкуванням у кримінальному провадженні розуміють передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу: поштовим зв’язком, транспортними комунікативними мережами, електронними інформаційними системами, або ж спілкування з адвокатом. Відповідно до ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, а положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 2 ст. 14] КПК України поширюють цю конституційну гарантію як загальне правило, забороняючи її порушувати визначають, що втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених КПК, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо одержати інформацію неможливо. При цьому обмеженням таємниці спілкування (втручанням до неї) є такі дії, які забезпечують можливість одержати відомості, що були предметом спілкування, за умови, що його учасники можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/stru Ст. 32] Конституції України визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Також не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному громадянину гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до [https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1280-15 ст. 1] Закону України «Про телекомунікації» '''телекомунікації (електрозв’язок)''' – це передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах. Порушення таємниці інших повідомлень – це незаконні дії, пов’язані з ознайомленням сторонньої особи з будь-якими повідомленнями, які були передані або передаються засобами зв’язку (технічне обладнання, що використовується для організації зв’язку), наприклад, незаконне ознайомлення з пейджинговим повідомленням, або незаконне ознайомлення зі змістом електронних листів). Слід мати на увазі, що на суб’єктів, які надають послуги поштового зв’язку, та суб’єктів ринку телекомунікації законом покладено обов’язок зберігання таємниці листування та телефонних розмов. Особа, використовуючи телекомунікативні або поштові послуги, довіряє провайдерам телекомунікації чи операторам поштового зв’язку не самий зміст своїх відправлень або повідомлень, а лише передачу кореспонденції або технічне забезпечення обміном інформацією. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-14 ст. 3] Закону України «Про поштовий зв’язок» забезпечення прав користувачів на таємницю інформації є однією із основних засад діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку. Оператори повинні вживати організаційно-технічні заходи щодо захисту інформації згідно із законодавством України, тобто повинні забезпечити таємницю поштових відправлень, у т. ч. листування та іншої письмової кореспонденції, електронних повідомлень, що пересилаються (передаються) засобами зв’язку. Також заборонено зняття інформації з телекомунікаційних мереж, крім випадків, передбачених законом. Оператори, провайдери телекомунікацій, зобов’язані зберігати таємницю телефонних розмов та іншої інформації, вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається засобами зв’язку або комп’ютер, крім випадків, передбачених законом ([https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1280-15 ст. 9] Закону України «Про телекомунікації»). Персонал оператора, провайдера телекомунікацій несе відповідальність за порушення вимог законодавства України щодо збереження таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер ([https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1280-15 ст. 41] Закону України «Про телекомунікації»).