Службовий твір: відмінності між версіями

Відповідно до ч.1 статті 429 Цивільного кодексу України ''особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт.'' У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює  працівник. Проте в жодному законодавчому акті не деталізується, які саме немайнові права можуть належати юридичній або фізичній особі, де або в якої працює працівник. <br />

Згідно ч. 1 статті 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» ''авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору''.<br />

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» якщо твір створено у  порядку виконання працівником трудового договору (контракту) і в межах строку його дії, тобто при виконанні службових обов'язків і за службовим завданням роботодавця, то ''особисті немайнові права автора твору належать працівникові; вони є невідчужуваними.''<br />

Відповідно до п.35, 37 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» особисті немайнові права не відчужуються і залишаються за авторами і виконавцями - фізичними особами. Закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір не означає припинення особистих немайнових прав, які діють безстроково.<br />