Фіктивний правочин: поняття та правові наслідки: відмінності між версіями
Матеріал з WikiLegalAid
| Рядок 59: | Рядок 59: | ||
== '''Практика розгляду судами фіктивного правочину''' == | == '''Практика розгляду судами фіктивного правочину''' == | ||
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 204 ЦК України]). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).<br /> | |||
Фіктивний правочин визнається судом недійсним (с[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 т. 234 ЦК України]).<br /> | |||
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.<br /> | Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.<br /> | ||
