Військовий збір: відмінності між версіями

З метою забезпечення фінансування заходів з підвищення обороноздатності держави '''тимчасово з 3 серпня 2014 р. Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України», в Україні введено військовий збір.''' З моменту його запровадження планувалося надати відповідному збору тимчасовий характер і встановити термін його дії до 1 січня 2015 року. Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, термін дії військового збору продовжений, а тимчасовий характер його дії замінено на невизначений час, а саме до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

У вітчизняному законодавстві '''військовий збір визначено як загальнодержавний податок, який сплачується фізичними особами-резидентами та фізичними особами-нерезидентами з доходів, визначених Податковим кодексом України.'''

Основним нормативно-правовим актом, що визначає механізм сплати військового збору, є Податковий кодекс України. Однак, спеціального розділу, який регламентує порядок і умови виконання зобов’язань щодо сплати такого збору, відсутній. У зв’язку з цим, при характеристиці даного збору застосовуються загальні положення, визначені підпунктом 16(1) підрозділу X Розділу XX ПКУ, а також ті положення, який регламентують порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.

Згідно п.п.1.1 пункту16-1 підрозділу 10 Розділу XX «Інші перехідні положення» '''платниками збору є особи''', визначені п.162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), '''а саме:'''

Згідно ст.18.1. ПКУ ''податковим агентом'' визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування військового збору до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Так, ''п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПКУ в редакції від 03.08.2014 року було зазначено, що  об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.''

Станом на сьогодні об’єкт оподаткування військовим збором детально визначений, а перелік доходів, які оподатковуються збором, передбачений ст. 163 ПКУ.  

'''Особливістю військового збору є його фіксована ставка,''' розмір якої становить '''1,5 відсотка від об’єкта оподаткування''', який, в свою чергу, не залежить від об’єктивних та суб’єктивних факторів. У відповідності з положеннями підпункту 1.4. пункту 161 Підрозділу 10 Розділу XX нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ, за ставкою 1,5 відсотка.  

А '''відповідальними за його нарахування та сплату є особи''', визначені ст. 171 ПКУ. А саме:

'''Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу,''' перелік яких передбачено ст. 165 ПКУ, окрім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Так, згідно ст. 127 ПКУ за такі дії накладатиметься штраф в розмірі 25% суми, що мала бути сплачена до бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 129 ПК, у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків – фізичних осіб, або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента нараховується пеня (із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати доходів на користь платників податків – фізичних осіб). Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.