Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
-Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів  неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого  поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути   професії   та
+Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів  неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого  поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та працевлаштуватися.
-працевлаштуватися.
 == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==
@@ Рядок 54: / Рядок 53: @@
 # '''<big>передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання</big>''' допускається лише за наявності даних про те,  що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і  піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб,  які їх заміняють, суд має вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неможлива передача неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено  обов'язкове отримання згоди батьків або осіб,  які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього  під  нагляд,  суд  має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу – за згодою цього колективу,  а також під нагляд окремих громадян – на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають  бути  спроможні  здійснювати  виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити;
 # '''<big>покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків</big>''' – можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має  майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату,  стипендію тощо). У постанові  (ухвалі)  суд  повинен  зазначити  розмір  збитків,  що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення;
-# '''<big>направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.</big>''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів  виховного характеру. До  таких установ не можна направляти осіб, визнаних інвалідами, а також тих, кому згідно з  висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні  школи  соціальної реабілітації та професійні училища  соціальної  реабілітації. Їх  статус  визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"] Мережа  цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. № 859 "Про організацію    діяльності    загальноосвітніх    шкіл соціальної реабілітації та  професійних училищ  соціальної реабілітації"]. Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації,  за своїм правовим  статусом є учнем, щодо якого положеннями  про  ці  навчально-виховні установи встановлено певні обмеження.
+# '''<big>направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.</big>''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів  виховного характеру. До  таких установ не можна направляти осіб, визнаних особами з інвалідністю, а також тих, кому згідно з  висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні  школи  соціальної реабілітації та професійні училища  соціальної  реабілітації. Їх  статус  визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"] Мережа  цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. № 859 "Про організацію    діяльності    загальноосвітніх    шкіл соціальної реабілітації та  професійних училищ  соціальної реабілітації"]. Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації,  за своїм правовим  статусом є учнем, щодо якого положеннями  про  ці  навчально-виховні установи встановлено певні обмеження.
 До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у '''пунктах 2 та 3''' частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.