Відмова у прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей: відмінності між версіями

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція  України]  

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]  

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.1993р. №256]

== Незаконна відмова в прийнятті на роботу ==

Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю.<br />

Відповідно до Конституції України і КЗпП забороняються необґрунтована відмова в прийнятті на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (ст. 22 КЗпП)].<br />

== Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей ==

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

== Заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей ==

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page частина шоста статті 179]), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.<br />

Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. <br />

== Відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ==

Забороняється також відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 ст. 11 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р.]).<br />

Забороняється відмова в прийнятті на роботу і в професійному навчанні на виробництві молоді, що закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років, направлених у рахунок броні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 196 КЗпП]).<br />

== Гарантії для працівників-неповнолітніх ==

Неповнолітні, тобто особи, які не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.<br />

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Ст. 197 КЗпП] передбачає порядок надання молоді першого робочого місця. '''''Працездатній молоді''''' - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання в загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.<br />

За загальним правилом законодавство не містить максимальних обмежень віку при прийнятті на роботу. Разом з тим, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частина 3 статті 22 КЗпП] дозволяє встановлення вимог стосовно віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника законодавством України.

Громадяни, визнані судом недієздатними, не мають права укладати трудові договори.

Суд у певних випадках, притягуючи особу до кримінальної або адміністративної відповідальності, може обмежити трудову дієздатність громадян. Так, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 55 Кримінального кодексу України], ''прийнятого 5 квітня 2001 р.'' ''і введеного в дію з 1 вересня 2001 р.'', передбачає таке кримінальне покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання може застосовуватися судом і як основне, і як додаткове.<br />

Згідно з положеннями [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 25-1 КЗпП] України власник має право вводити обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві осіб, які є близькими родичами - подружжя, батьків, братів, сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя, якщо у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Зауважимо, що загальне правило сформульовано саме як право власника запроваджувати такі обмеження, а не його обов'язок. Тому на підприємствах, в установах і організаціях недержавної форми власності досить поширеним явищем є спільна робота родичів в одній організації.

'''''Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що суди розглядають позови про укладення трудових договорів не тільки у випадках:''''' <br />