Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання: відмінності між версіями

До складу земель історико-культурного призначення відповідно із положенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 53 Земельного Кодексу України] належать землі на яких розташовані:  

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 частини першої статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»], землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

В зв’язку з відсутністю класифікації земель історико-культурного призначення можливо застосовувати розподіл відповідно до класифікації об’єктів культурної спадщини, наведеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 у ст.2 Закону України «Про охорону культурної спадщини»].

1. споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;

 

2. комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини;

 

3. визначні місця - зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

1. археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;

 

2. історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;

 

3. об'єкти монументального мистецтва - твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);

 

4. об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;

 

5. об'єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей;

 

6. об'єкти садово-паркового мистецтва - поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;

 

7. ландшафтні - природні території, які мають історичну цінність;

 

8. об'єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.

За формою власності землі історико-культурного призначення поділяють відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч.1 статті 54 Земельного Кодексу України] на:

- Державну власність;

- Комунальну власність;

- Приватну власність.

Правове регулювання використання, забезпечення раціонального використання та здійснення охорони земель історико-культурного призначення покладені в першу чергу на центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури України (МКУ). Про що зазначено в положенні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини».]

* кримінальна відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 положень статті 298 Кримінального кодексу України]: незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини  

* адміністративна відповідальність відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 92 Кодексу України про адміністративне правопорушення] : порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини .

* кримінальна відповідальність відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 до положень статті 239 Кримінального кодексу України] : забруднення або псування земель  

* адміністративна відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 положень статті 53 Кодексу України про адміністративне правопорушення:] порушення правил використання земель  

* правова відповідальність в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статей 141 та 143 Земельного Кодексу України] .