Припинення примусових заходів медичного характеру. Порядок та умови: відмінності між версіями

3. Відповідно до ст.151 ККУ, поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової людини визнається злочином.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кримінального кодексу України та ст.19 Закону України "Про психіатричну ", залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1. Припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування. Суд за місцем лікування такої особи вирішує ці питання в тому випадку, коли ухвала суду виконується поза місцем діяльності суду, який застосував заходи медичного характеру.

2. Припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру і вона не становить більше небезпеки для суспільства.

3. Розгляд питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), або заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи іншого законного представника, у разі якщо така особа за своїм станом здоров’я не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До подання або заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність припинення застосування таких примусових заходів, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.

4. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення застосування таких заходів. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до суду із заявою про припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру або про їх припинення. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

5. У судове засідання викликаються: прокурор, захисник, представник медичного закладу, представник лікарської комісії, що дала висновок, особа щодо якої вирішується питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру (якщо дозволяє стан її здоров'я).

6. Якщо особі судовим рішенням суду іноземної держави призначено застосування примусового заходу медичного характеру і ця особа передана в Україну в порядку, передбаченому ст.ст. 605-611 КПКУ, то питання про продовження застосування цього заходу вирішується лише за результатами судового розгляду в Україні.

7. Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру. Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з'ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру. Під час вирішення питання про дострокове звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру суд має керуватися положеннями ст. 539 КПКУ. Рішення про звільнення від примусових заходів виховного характеру може бути прийняте судом за наявності двох умов: 1) відповідного клопотання осіб, зазначених 2) з'ясування думки ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру. Рішення про звільнення неповнолітнього від примусових заходів виховного характеру не зупиняє виконання судового рішення про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок учинення суспільно небезпечного діяння, ухваленого у порядку цивільного судочинства.  

8. Під час ухвалення судом рішення про звільнення від примусових заходів виховного характеру не беруться до уваги строки, передбачені ч. З ст. 81 ККУ для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Приписами постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 03.06.2005 року, про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування, вказано, що враховуючи  специфіку  справ про застосування примусових заходів медичного характеру,  їх скасування (припинення),  зумовлену станом психічного здоров'я людини, судам належить без зволікання вирішувати питання  про  призначення цих справ до розгляду й оперативно їх розглядати. При розгляді справи про  скасування (припинення)  застосування примусових заходів медичного характеру суд, за  наявності сумніву  в  правильності висновків   комісії лікарів-психіатрів, може викликати в судове засідання представника психіатричного  закладу (лікаря-психіатра),  який  надавав особі психіатричну    допомогу, а за потреби - призначити судово-психіатричну експертизу. Суди повинні  мати на  увазі,  що у справах про скасування  (припинення) примусових  заходів медичного характеру повідомлення про день і місце судового розгляду представника адміністрації психіатричного закладу і  самої  особи, щодо якої вирішується таке питання, є обов'язковим.

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінально-процесуальне право]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінально-виконавче право]]

[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]

[[index.php?title=Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]