Підстави повернення обвинувального акта прокурору: відмінності між версіями

# усунення перешкод для оперативної, якісної та ефективної підготовки справи до судового розгляду.  

До найбільш поширених підстав повернення обвинувального акта належать, зокрема, недотримання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України], коли в обвинувальному акті не повністю викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Досить часто (навіть у вироках), судді пишуть: «…скоїв злочин, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 ч.1 ст.191 Кримінальний кодекс України] [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ( далі - КК України)], а саме — привласнив чи розтратив чуже майно, яке було йому ввірене чи перебувало в його віданні». Це є наслідком або неконкретного формулювання обвинувачення, або, як правило, відсутності такого формулювання. Нерідко в обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також частина тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, і правова кваліфікація. За таким «обвинувальним актом» особа має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, оскільки відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2492 ст.277 КПК України] це становить зміст повідомлення про підозру.