Відповідальність медичних працівників: відмінності між версіями

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]

Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 80 Закону України "'''Основи законодавства України про охорону здоров'я"'''] особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною п'ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text статті 34 цього Закону] лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)] цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

* договірна відповідальність (регулюється гл. 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦКУ] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Законом України «Про захист прав споживачів»]) - настає у випадку порушення медичним працівником умов договору про надання медичних послуг. Законодавство вимагає у цьому випадку, за наявності вини виконавця, відшкодування збитків (моральних та матеріальних) у повному обсязі.

* деліктна відповідальність настає у випадку неправомірного заподіяння ним шкоди під час виконання своїх професійних обов’язків.

# доведено факт протиправного характеру дій чи бездіяльності;

# наявність негативного впливу на здоров’я пацієнта;

# встановлено причинно-наслідковий зв’язок між цими фактами;

# доведено факт вини медика.

# майнової - усіх видів майнових витрат (ст.22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]);

# немайнової (моральної) - компенсацію порушником завданих фізичних та духовних страждань, що стали наслідком його правопорушення, у грошовій формі. При розрахунку грошової суми до уваги береться рівень фізичного болю та страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво та інші негативні наслідки для його здоров’я ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст. 23 ЦКУ]).

Законодавець не передбачив верхньої та нижньої межі розміру моральної шкоди. Стаття 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦКУ] частково надає орієнтири, якими має керуватись суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріальної шкоди, як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:

Юридична відповідальність медичних працівників за шкоду, яка була заподіяна пацієнту, покладається на суб’єктів цивільно-правової відповідальності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print (гл. 82 ЦКУ)]. А саме на:  

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Стаття 1172 ЦКУ] передбачає, що юридичні чи фізичні особи відшкодовують пацієнту шкоду, яку заподіяв його здоров’ю медичний працівник в ході виконання ним своїх професійних обов’язків. Лікар, вина якого встановлена, може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Надалі заклад охорони здоров’я може звертатись до винної особи з [[Право зворотної вимоги до винної особи (регрес)|регресним позовом]] та вимагати від неї компенсування повної суми заподіяної шкоди.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 9 КУпАП] <u>адміністративним правопорушенням (проступком)</u> визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

- порушення санітарних норм (стаття 42);

- порушення встановленого порядку реалізації (відпуску) лікарських засобів (стаття 42⁴) ;

- порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (стаття 44²);

- порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (стаття 45¹).

Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

* неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 131);

* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 132);

* незаконне проведення аборту або стерилізації (стаття 134);

* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (стаття 137);

* незаконна лікувальна діяльність (стаття 138);

* [[ненадання допомоги хворому медичним працівником]] (стаття 139);

* неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140);

* порушення прав пацієнта (стаття 141);

* незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142);

* порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (стаття 143);

* насильницьке донорство (стаття 144);

* незаконне розголошення лікарської таємниці (стаття 145);

* підміна дитини (стаття 148);

* незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (стаття 151);

* розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (стаття 168);

* порушення права на безоплатну медичну допомогу (стаття 184);

* незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (стаття 319);

* порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 320);

* фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів (стаття 321¹)

* порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (стаття 321²);

* порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (стаття 325);

* порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (стаття 326);

* зловживання владою або службовим становищем (стаття 364);

* службове підроблення (статя 366);

* службова недбалість (стаття 367);

* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368).

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]