Нещасний випадок на виробництві: відмінності між версіями

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_050 Конвенція 1981 року про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище N 155]

      Відповідно до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про охорону праці» '''відповідальність за правильну організацію розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві покладається на роботодавця.'''

'''     У свою чергу, безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов’язаний:'''

·        терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

·        повідомити про те, що сталося, роботодавця, службу охорони праці (інженера з охорони праці), керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

·        зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

'''       Про кожний нещасний випадок''' потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа – свідок нещасного випадку повинні '''негайно повідомити''' безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

     Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадокиробочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;

'''Важливо!''' Нещасні випадки класифікуються стосовно їх зв’язку з виробництвом. Якщо нещасний випадок виробничого характеру пов’язаний з виробництвом-складається акт форми Н-1, якщо нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом- складається акт форми НПВ''.''

      Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт за формою НВП, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, і передати їх на затвердження роботодавцю;

- у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1, складається також у чотирьох примірниках карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

       Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти форми Н-5, Н-1 або НПВ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства,- '''протягом доби''' після одержання необхідних матеріалів. '''Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:'''

       Копія акта форми Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство; у разі відсутності такого органу - відповідній місцевій держадміністрації. У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта форми Н-1 та карта обліку гострого професійного захворювання (отруєння) форми П-5 надсилається також до відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби, яка веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

'''Які строки розгляду питання?'''

'''       На підприємстві''' (в установі, організації), '''не пізніше наступного робочого дня''' після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), наказом роботодавця '''утворюється комісія з розслідування нещасних випадків''' та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі — комісія).

    '''Розслідування нещасного випадку''' та/або гострого професійного захворювання (отруєння) '''комісією підприємства''' (установи, організації) '''проводиться протягом п’яти робочих днів''' з дня утворення комісії.

  '''Держпраці''' та/або її територіальним органом '''утворюється комісія із спеціального розслідування''' (далі — спеціальна комісія) '''протягом одного робочого дня''' після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок

     '''Спеціальне розслідування''' нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) '''проводиться протягом 15 робочих днів'''.

-     обстежити місце, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія,

-     вивчити наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння)

-     визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння)

-     '''скласти акт за формою Н-1''' згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого;

-     '''розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1''' (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а '''у разі незгоди члена комісії''' (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 7, 8 такого акта — '''обов’язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки''', яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 7, 8 акта ('''окрема думка додається до цих актів та є їх невід’ємною частиною''');

     '''Рішення''' щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов’язаними чи не пов’язаними з виробництвом '''приймається комісією''' '''(спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів.''' У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

відповідно до п. 141-16 Порядку розслідування нещасних випадків, що сталися в районі воєнних (бойових) дій під час виконання трудових обов’язків за обставин, які не належать до воєнних (бойових) дій (бомбардувань, ракетних та артилерійських обстрілів, мінувань територій та приміщень, захоплення в полон, здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення тощо), проводиться комісією (спеціальною комісією) .

У разі коли роботодавець не має можливості утворити комісію та забезпечити проведення розслідування нещасного випадку, обов’язок щодо проведення такого розслідування покладається на відповідний територіальний орган Держпраці за місцем настання нещасного випадку або місцезнаходженням суб’єкта господарювання, працівником якого є потерпілий.

Пунктом 141-17 Порядку визначено , що  У разі настання групового нещасного випадку, внаслідок якого загинуло від двох до чотирьох осіб, розслідування проводиться спеціальною комісією, яка утворюється відповідним територіальним органом Держпраці, якщо Держпраці протягом однієї доби з дня отримання повідомлення не прийнято іншого рішення.

Спеціальна комісія з розслідування нещасного випадкузобов’язана:

Відповідно до трудового законодавства порушення може виявитися в непроведенні відповідного інструктажу, відсутності або несправності спеціальних засобів для безпечної роботи механізмів, обладнання, засобів індивідуального захисту (маски, захисних окулярів, спеціального одягу), в неналежній перевірці працівниками знання техніки безпеки і т. ін., що може спричинити настання нещасного випадку на виробництві.<br />

Відповідно до п. 8 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]  Виплата моральної шкоди не є страховою виплатою».

Статтею 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.<br>

Згідно з статтями 16 та 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_050 Конвенції 1981 року Міжнародної організації праці (МОП) «Про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище» №155], яка ратифікована [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3988-17 Законом України №3988-VI від 02.11.2011 року], від роботодавців вимагається забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців також вимагається надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я. Крім цього від роботодавців вимагається передбачати заходи для вирішення питань, пов'язаних з виникненням аварійних ситуацій та нещасних випадків на виробництві.<br>

З урахуванням конституційної значущості життя і здоров’я як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець закріпив за працедавцем обсяг обов’язків для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та відповідальність за їх можливе невиконання і травмування працівника.<br>

Статтею 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону України «Про охорону праці»] передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місті в кожному структурному підрозділу умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. <br>

Статтею 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] (далі КЗпП) встановлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.<br>

Відповідно до ст. 173 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.<br>

Згідно з статтею 237-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. <br>

від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2272-14 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»], пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14/ed20110101 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»] (справа про страхові виплати), де в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що: «положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] та статтею 237-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».<br>

Згідно зі ст.ст. 23, 1167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку.<br>

Ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює мені моральні й фізичні страждання, які обмежують мої можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.