Звернення стягнення на предмет застави: відмінності між версіями

== Поняття застави ==

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).  

За загальним правилом заміна предмета застави здійснюється заставодавцем <u>лише за згодою заставодержателя</u>. Згода заставодержателя не вимагається, якщо це передбачено договором або законом. Так, при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності. У разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 частина друга статті 40, стаття 43 Закону України "Про заставу"]).

*не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації, за виключенням їх товарів в обороті або в переробці (стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України "Про заставу"]);

*гуртожитки як об’єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини, на які поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/500-17 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"].

Оскільки застава є видом (способом) забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, підставою для звернення стягнення на предмет застави є невиконання даного зобов'язання. Даною нормою уточнюється правило [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 частини першої статті 20 Закону України "Про заставу"], за яким заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За рахунок заставленого майна заставоутримувач має право вдовольнити свої вимоги у повному обсязі, який визначається на момент вдоволення: відсотки, відшкодування збитків, неустойка, необхідні витрати по утриманню заставленого майна, витрати по стягненню. Якщо сума, отримана від продажу заставленого майна, не є достатньою для покриття вимог кредитора, він має право отримати задоволення з вартості іншого майна боржника, але вже у порядку черги, якщо інше не передбачено законом або угодою сторін. Сума, що залишається після задоволення вимог кредитора, повертається власнику заставленого майна.  

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.  

У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. При частковому виконанні боржником  забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.  

Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави. Звернення стягнення  на  заставлене  майно  здійснюється  за рішенням  суду  або  третейського  суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є  у державній власності) здійснюється за рішенням суду. [[Порядок реалізації арештованого майна|Реалізація заставленого майна]], на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, звернення стягнення на предмет застави можливе у таких формах: