Договір зберігання: відмінності між версіями

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/51/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про державний матеріальний резерв"]

 

[[Публічний договір: поняття та умови|'''Публічним''' є договір]], в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом, а також відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

 

<u>Зберігач</u> - фізичні або юридичні особи. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому в майбутньому.

Предметом договору є послуга, що полягає в сукупності ко­рисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об’єкта. '''Об'єкт:''' як індивідуально визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками (стаття 184 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/sp:side#n4430 ЦКУ]).  

 

Якщо зберігання здійснюється <u>безоплатно</u>, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну (частина друга статті 942 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/sp:side#n4430 ЦКУ]).

Якщо зберігання припинилося достроково внаслідок обставин, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати; продовження зберігання речі після закінчення строку, встановленого договором, дає зберігачу право вимагати оплату за весь фактичний час зберігання (стаття 946 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/sp:side#n4430 ЦКУ]).

Крім того, '''зберігач має право на відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням речі'''. Види таких витрат доцільно передбачити в договорі (витрати на електроенергію, опалення тощо). Розмір таких витрат може бути включений у плату за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати) підлягають відшкодуванню понад плату за зберігання.

Строк дії договору встановлюється у договорі за домовленістю сторін.  

Якщо строк зберігання в договорі не встановлений і не може бути визначений, зважаючи на його умови, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.  

Сторони можуть обумовити в договорі конкретний строк (певний проміжок часу) або термін (точну календарну дату), до якого повинно здійснюватися зберігання, або ж встановити, що зберігання триває до пред'явлення поклажодавцем вимоги про повернення речі. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання <u>вимагати від поклажодавця забрати цю річ</u> в розумний строк (частина третя статті 938 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/sp:side#n4430 ЦКУ]). "Розумність" строку визначається на підставі конкретних обставин справи з урахуванням положень статті 530 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/sp:side#n4430 ЦКУ].

* сторонами договору є фізичні особи, а ціна договору в 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (стаття 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/sp:side#n4430 ЦКУ]).

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві <u>номерного жетона, іншого знака</u>, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичайним для цього виду зберігання (стаття 937 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/sp:side#n4430 ЦКУ]).

На підтвердження прийняття товару товарний склад видає один із складських документів: складську квитанцію, просте складське свідоцтво або подвійне складське свідоцтво (складається з двох частин — складське свідоцтво та заставне свідоцтво (варіант)). Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може передаватися в заставу протягом строку зберігання товару на складі на підставі застави цього свідоцтва. Власник заставного свідоцтва має право застави на товар на суму кредиту і відсотків за ним. У цьому випадку на заставному свідоцтві роблять відповідну відмітку. Товар може бути виданий зі складу лише в обмін на обидва свідоцтва разом.}

* [[Порядок виявлення, обліку та зберігання безхазяйного майна]]