Правовий режим земельних ділянок для садівництва

Нормативна база

• Конституція України
• Земельний кодекс України
• Закон України «Про землеустрій»
• Закон України «Про державний земельний кадастр»
• Закон України "Про оренду землі"
• Цивільний кодекс України

До якої категорії земель відносяться земельні ділянки для садівництва?

Відповідно до пункту а) частини другої ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Отже, земельні ділянки для садівництва відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (ч.1 ст. 22 Земельного кодексу України).

Хто може бути власником земельної ділянки для садівництва?

Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди (ст. 35 Земельного кодексу України).

Набуваючи право власності на земельну ділянку для садівництва, власник отримує низку прав та несе відповідні обов'язки, які передбачені статтями 90, 91 Земельного кодексу України.

Способи використання земельних ділянок для садівництва

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для:

• закладання багаторічних плодових насаджень;
• вирощування сільськогосподарських культур;
• зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки зайняті:

• захисними смугами;
• дорогами;
• проїздами;
• будівлями і спорудами загального користування.

Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за заявою вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Землекористувачі здійснюють своє право відповідно до визначених прав та обов'язків передбачених статтями 95, 96 Земельного кодексу України

Оренда земельних ділянок для садівництва

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 35 Земельного кодексу України користування земельними ділянками на умовах оренди може здійснюватись:

• громадянами України;
• юридичними особами;
• іноземцями;
• особами без громадянства.

Порядок отримання земельної ділянки для садівництва із земель державної або комунальної власності

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності - для ведення садівництва - не більше 0,12 га (п. «в» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України).

Слід пам'ятати, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України).

Право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення (ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України).

У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До заяви додаються:

• копія документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України);

• графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;
• погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
• документ, що підтверджує членство громадянина садівницького товариства (подається членами садівницького товариства);  
• документ що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок.

Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, які не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та додатки до нього передаються на розгляд постійних комісій ради та за рішенням комісій включаються до порядку денного чергової або позачергової сесії ради. На сесії ради депутати шляхом голосування приймають рішення про надання дозволу або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При розгляді питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, особа яка подала клопотання, має право бути присутньою на сесії ради.

Підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 11 ст. 118 Земельного кодексу України).

Див. також

• Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності
• Публічна кадастрова карта та порядок користування
• Розроблення документації землеустрою
• Реєстрація права власності на земельну ділянку
• Права та обов'язки землевласників та землекористувачів
• Оренда земельних ділянок