Розшук боржника, який не сплачує аліменти: відмінності між версіями

Обов’язок сплачувати аліменти виникає у матері, батька, інших членів сім’ї та родичів з обов’язку утримувати дитину, у повнолітніх дочки, сина інших повнолітніх членів сім’ї та родичів з обов’язків утримувати батьків та інших родичів.  

      Після видачі виконавчого документа, отримувачу аліментів слід направити його у відділ державної виконавчої служби. Закон наділив державних виконавців усіма необхідними повноваженнями, які спрямовані на примусове стягнення грошових коштів.

Зокрема, держаний виконавець зобов’язаний викликати платника аліментів й оголосити про наявність виконавчого документа, який є підставою для утримання частини його доходу, запропонувати добровільно перераховувати кошти.

Якщо місце знаходження платника не встановлено, невідомі місце його роботи та проживання – виконати судове рішення неможливо. Відповідно, існують підстави для оголошення платника аліментів у розшук.

    Розшук громадянина-боржника — це комплекс розшукових заходів, які проводяться з метою встановлення місце перебування боржника.  

Проте, слід мати на увазі те, що провадження у справі буде зупинено, аж поки боржника не буде знайдено. Таким чином, судовий розгляд справи та постановляння законного рішення може бути в далекому майбутньому, в той час коли мати потребує допомоги на дитину, як правило, ще задовго до звернення до суду, очікуючи взаємної згоди з батьком дитини щодо вирішення питання про виплату аліментів.

Розшук боржника проводиться за рахунок держави, а не позивача. При цьому, для того, щоб компенсувати витрати на проведення розшуку, органи внутрішніх справ, які його здійснювали, мають звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника понесених витрат (ст. 161 ЦПК України). В даному випадку правоохоронні органи набувають статус стягувача. Водночас суд самостійно не може ініціювати питання щодо компенсації коштів, витрачених на розшук, навіть якщо йдеться про державні інтереси.

У разі задоволення відповідної заяви про видачу судового наказу, знайденому боржнику доведеться сплатити чималу суму, яка включатиме витрати як на розшук, так і аліменти.  

Заява про розшук боржника складається із зазначенням необхідних даних, а саме:

найменування та адреса підрозділу державної виконавчої служби, де здійснюється виконавче провадження;

інформація про державного виконавця (посада, звання, ПІБ);

інформація про сторони виконавчого провадження – стягувача та боржника (ПІБ, місце проживання, місце роботи, номери телефонів);

підстави для стягнення грошових коштів на дитину (судове рішення, судовий наказ або аліментні угоди);

описова частина – інформація про виникнення обставин: коли останній раз надійшли кошти на утримання дитини, яка заборгованість утворена, де в даний час знаходиться платник аліментів (якщо заявнику про це відомо) та інша інформація;

заключна частина – вказати вимогу про розшук платника аліментів, який ухиляється від виконання зобов’язань.

У заяві про розшук вказується також інша інформація, яка має значення для справи.

Заяву слід оформити у двох примірниках. Один передається державному виконавцю, другий, з реєстраційною відміткою, отримувач аліментів забирає та зберігає у себе.

Отримавши заяву, державний виконавець зобов’язаний її розглянути і, якщо викладена інформація підтверджується, звернутися до суду із відповідним поданням. Однак спочатку державний виконавець встановить, чи обґрунтована вимога про розшук.

Якщо все підтвердилося (аліменти дійсно не надходили, платник переховується та місцезнаходження його невідоме), державний виконавець звертається до суду з поданням. Копія цього документу на адресу платника та стягувача не надсилається.