Встановлення факту смерті особи під час воєнного стану

Нормативна база

• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"
• Закон України "Про правовий режим воєнного стану"
• Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні"
• Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Офіс Генерального Прокурора від 09.03.2022 № 177/450/46 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України»
• Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100 "Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події"

Загальна інформація

Указом Президента України з 24 лютого 2022 року , відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено правовий режим воєнного стану!

Для кращого функціонування та взаємодії спеціалізованих структур щодо встановлення факту смерті людини під час воєнного стану Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України та Офісом Генерального прокурора 09 березня 2022 року прийнято наказ № 177/450/46, яким затверджено Порядок взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України (далі - Порядок).

Під час воєнного стану в Україні можуть виникати ситуації, коли смерть особи неможливо зареєструвати у звичайному порядку через бойові дії, тимчасову окупацію території, відсутність медичних документів або неможливість доступу до органів державної влади. У таких випадках факт смерті може бути встановлений у судовому порядку, після чого проводиться державна реєстрація смерті та видається свідоцтво про смерть.

У разі смерті людини на підконтрольній Україні території важливо негайно викликати екстрені служби (103, 102), повідомити військову адміністрацію або місцеву владу, зафіксувати обставини події (фото, відео), зберегти документи померлого, записати контакти свідків, отримати медичні довідки або інші підтвердження.

Важливо! Під час отримання інформації щодо смерті людини, огляд трупа працівниками закладів охорони здоров'я проводиться лише за умови відсутності загроз життю та здоров'ю таких працівників.

Заклади охорони здоров’я, у разі надходження повідомлення про смерть людини, негайно повідомляють органи та підрозділи Національної поліції України за телефоном екстреного виклику (102) про кожен випадок установлення ними факту смерті людини незалежно від місця її настання.

Встановлення факту смерті особи на ТОТ

У разі смерті особи на тимчасово окупованій території, де органи України тимчасово не функціонують, звернення до суду є єдиними способом підтвердження факту смерті особи.

Звернення до суду потрібне, якщо:

• смерть настала на тимчасово окупованій території;
• відсутній медичний документ про смерть встановленого зразка;
• орган ДРАЦС відмовив у проведенні державної реєстрації смерті;
• особа загинула внаслідок бойових дій;
• тіло не ідентифіковано або відсутнє, але є докази смерті.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути:

• письмові докази;
• речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи;
• висновки експертів;
• копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть;
• пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник;
• довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців);
• заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з частиною 3, 4 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами влади на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

У справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, чітко показує, що … зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de_facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

У зв’язку із вказаним документи, видані окупаційними органами, не створюють юридичних наслідків в Україні, однак можуть використовуватися як докази у суді. У такому випадку потрібно звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті особи.

Як подати заяву?

Заява може бути подана членами сім’ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами до будь-якого місцевого суду України, незалежно від місця проживання чи перебування заявника. Це значно спрощує доступ до правосуддя для громадян, які опинилися на окупованих територіях чи змушені були переїхати.

Справи про встановлення факту смерті розглядаються судом невідкладно, а рішення підлягають негайному виконанню. Після ухвалення рішення суд оперативно надсилає його до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) для державної реєстрації факту смерті.

До того ж, на підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. Відтак, сплачувати судовий збір у разі подання такої заяви непотрібно.

Дії органів Національної поліції України в разі повідомлені про факт смерті людини

Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції України:

1) здійснюють реєстрацію в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, форма якого наведена у додатку 4 до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (пункт 4 розділу II), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 223/33194, повідомлень про факт смерті людини, у тому числі повідомлень, що надійшли від закладів охорони здоров’я;

2) виїжджають для огляду при надходженні повідомлення про факт смерті людини із ознаками насильницької смерті або підозри на таку, у тому числі за місцем її проживання;

3) за результатами огляду трупа, після з’ясування обставин смерті та за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку повідомляють територіальний заклад охорони здоров’я про необхідність оформлення лікарського свідоцтва про смерть.

4) невідкладно повідомляють прокурора про факт насильницької смерті людини.

Встановлення факту смерті за відсутності ознак насильницької смерті

У разі смерті особи за місцем свого проживання родичам, близьким або іншим особам необхідно:

• повідомити сімейного лікаря, з яким померлою особою при житті було укладено декларацію, про настання смерті такої особи;
• при неможливості огляду тіла померлої особи сімейним лікарем, необхідно звернутись до служби екстреної медичної допомоги за телефоном 103 з повідомленням про смерть особи та очікувати прибуття бригади екстреної медичної допомоги.

У разі смерті особи за межами свого місця проживання, особам, які виявили померлого необхідно:

• звернутись до служби екстреної медичної допомоги за телефоном 103 з повідомленням про смерть особи та очікувати прибуття бригади екстреної медичної допомоги;
• звернутися до органів Національної поліції України за телефоном 102 з повідомленням про смерть особи та очікувати прибуття екіпажу.

Важливо! Під час воєнного стану телефони екстрених служб можуть працювати з похибками. Для цього органи місцевого самоврядування інформують громадян, за якими телефонами можна звертатися до цих служб.

Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції України за результатами огляду трупа, після з’ясування обставин смерті та за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку повідомляють територіальний заклад охорони здоров’я про необхідність оформлення лікарського свідоцтва про смерть.

Працiвникам закладiв охорони здоров’я дозволяється видавати лiкарськi свiдоцтва про смерть та проводити видачу/захоронення тiл без направлення на судово-медичну експертизу за умови огляду трупа працiвником закладу охорони здоров’я на мiсцi перебування трупа зi встановленням факту вiдсутностi ознак насильницької cмepтi або на пiдставi наявної медичної документацiї iз закладiв охорони здоров’я (без уточнення) (пункт 3 Порядку).

Невидача лікарського свідоцтва про смерть відповідно до пункту 3 Порядку може бути зумовлена лише прямою письмовою вказівкою з боку органів військової адміністрації, Служби безпеки України та інших уповноважених органів.

Зверніть увагу! Заклади охорони здоров’я видають лікарські свідоцтва про смерть за територіальним принципом.

Встановлення факту смерті при встановленні ознак насильницької смерті

Насильницька смерть - смерть від механічних ушкоджень (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо

Підозра на насильницьку смерть - сукупність обставин, які дають підстави вважати, що смерть людини могла настати внаслідок механічних ушкоджень (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо, зокрема раптова смерть, за нез’ясованих обставин, за наявності тілесних ушкоджень тощо.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку, у випадку встановлення ознак насильницької смерті, до приїзду працівників поліції на місце події працівникам закладів охорони здоров’я забороняється порушувати обстановку за місцезнаходженням трупа, переміщати його, та необхідно рекомендувати не виконувати такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих.

Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції України виїжджають для огляду при надходженні повідомлення про факт смерті людини із ознаками насильницької смерті або підозри на таку, у тому числі за місцем її проживання та невідкладно повідомляють прокурора про факт насильницької смерті людини. (розліл IV Порядку)

Відомості, які містяться в повідомленнях про факти насильницької смерті людини, підозри на таку, підлягають унесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

У разі надходження повідомлення про факт насильницької смерті людини, підозри на смерть людини або встановлення такого факту під час огляду трупа (частини трупа) людини, що померла раптово, на місце події виїжджає судово-медичний експерта або лікар, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

У разі неможливості огляду трупа на місці його виявлення (обстріли, проведення бойових дій тощо) огляд трупа здійснюється слідчим в бюро судово-медичної експертизи або іншому спеціально визначеному та облаштованому безпечному місці, із залученням судово-медичного експерта або лікаря з можливим подальшим направленням трупа для проведення судово-медичної експертизи (розтину) трупа.

Працівники бюро судово-медичної експертизи:

1. на підставі постанови, направлення, відношення або іншого документа, складеного уповноваженою особою військова адміністрації, Національної поліції України, Служби безпеки України, прокуратури або інших уповноважених органів, проводиться судово-медичне дослідження (зовнішній огляд) або судово-медична експертиза (розтин) трупа;
2. до проведення судово-медичного дослідження або експертизи (надалі - судово-медична експертиза) особисто судово-медичним експертом, який проводить експертизу, дублюється інформаційне сповіщення щодо наявності трупа за телефонним номером, визначеним територіальним органом поліції. Відсутність у поліції попередньої інформації щодо наявності трупа в судово-медичній установі не є підставою для припинення судово-медичної експертизи й видачі лікарського свідоцтва про смерть;
3. за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду. Умовою для використання подібного алгоритму є обов’язкове фотографування трупа із достатнім цифровим документуванням, обов’язковий відбір матеріалу для судово-імунологічного та можливого молекулярно-генетичного дослідження (за необхідності), а також за можливості збереження елементів, що стали причиною травмування;
4. при проведенні експертизи неідентифікованих трупів осіб, що загинули внаслідок бойових дій (цивільних та військових), підхід має бути таким самим за зовнішнім оглядом. Додатково в обов’язковому порядку експертом мають бути здійснені заходи для подальшої ідентифікації (фіксація та обов’язкове фотографування особливих прикмет, зубної формули тощо, вилучення та зберігання об’єктів для молекулярно-генетичної експертизи). Впізнання трупа зі складанням відповідного протоколу може бути проведене з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України.
5. за результатами зовнішнього огляду складають дослідну частину висновків експерта.
6. проводять судово-медичну експертизу (розтин трупа у виключних випадках з усіма необхідними лабораторними дослідженнями у виключних випадках) та складають висновок експерта;
7. надають протягом трьох діб після початку проведення експертизи особі, яка винесла постанову для проведення експертизи, інформацію про причину смерті;
8. надають висновок експерта особі, яка направила труп для проведення експертизи, протягом трьох діб після його складання;
9. видають лікарські свідоцтва про смерть близьким родичам або уповноваженій особі за наявності документальних підтверджень відповідних повноважень;
10. видають лікарське свідоцтво про смерть безпосередньо перед видачею трупа для запобігання перевищення термінів знаходження трупа у морзі;
11. здійснюють видачу трупа особі, що має лікарське свідоцтво про смерть без будь-яких додаткових дозволів. (розліл ІІІ Порядку)

У випадках визначення ознак насильницької смерті у закладі охорони здоров’я (пункт 7 розділу ІІ Порядку):

1. за умов перебування хворого або пораненого перед смертю на лікуванні, лікарське свідоцтво про смерть видається без розтину на підставі огляду трупа та наявної медичної документації;
2. при настанні смерті в приймальному відділенні закладу охорони здоров’я за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем закладу охорони здоров’я на підставі зовнішнього огляду;
3. невидача лікарського свідоцтва про смерть відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 7 Порядку може бути зумовлена лише прямою письмовою вказівкою з боку органів військової адміністрації, Національної поліції України, Служби безпеки України або інших уповноважених органів.

У разі смерті людини поза межами закладів охорони здоров'я лікарське свідоцтво про смерть видається закладом охорони здоров’я за територіальним принципом з наданням інформації про видачу такого свідоцтва до органу та підрозділу Національної поліції України, на території обслуговування якого знаходиться заклад охорони здоров’я.

Також, для проведення судово-медичної експертизи (розтину) або судово-медичного дослідження (зовнішнього огляду) направляються трупи (частини трупів) людей:

1. з ознаками насильницької смерті або достатньо обґрунтованої підозри на таку смерть;
2. особу яких не встановлено.

При направленні трупа (частини трупа) людини, особу якої не встановлено, для проведення судово-медичного дослідження (зовнішнього огляду) або судово-медичної експертизи (розтину) трупа проводиться дактилоскопіювання.

Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи "Удосконалення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні"