Ненадання допомоги хворому медичним працівником: відмінності між версіями

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/343-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 343 "Про створення державної служби медицини катастроф"]

Згідно з преамбулою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n23 Статтею 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] встановлено, що медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до статті 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n318 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] медичні працівники зобов'язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини. Організація та забезпечення надання екстреної медичної допомоги громадянам та іншим особам здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закону України "Про екстрену медичну допомогу"].

Частиною 5 статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1558 Цивільного кодексу України] встановлено, що у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.

У статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n611 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] зазначається, що винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. При цьому, слід зазначити, що згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n254 частиною третьою статті 34 цього Закону] лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму. Відповідно до статті 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Кримінального кодексу України] кримінальним правопорушенням визнається ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.

== Склад кримінального правопорушеня ==

=== Об'єкт ===

Об’єктом кримінального правопорушення є <u>життя і здоров’я людини</u>.

З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у <u>бездіяльності</u>: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього. Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і в ненаданні допомоги в обсязі, потрібному в конкретній ситуації.  

Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується ''прямим умислом''. Відповідальність виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, указаних у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 частині 2 статті 189 ККУ], є необережним. У разі встановлення умислу щодо смерті або певних тілесних ушкоджень діяння винного слід кваліфікувати як відповідний умисний злочин проти життя або здоров'я людини.

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

[[Категорія:Кримінальне право]]