Досудове врегулювання спорів у цивільному процесі

Нормативна база

• Цивільний процесуальний Кодекс України
• Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)

Поняття досудового врегулювання спору

Відповідно до ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом.Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову.

В цивільному процесуальному законодавстві немає визначеного поняття досудового врегулювання спору.

У юридичній практиці застосування юридичних термінів використовується поняття досудового порядку врегулювання спорів, як форма реалізації принципу диспозитивності, який передбачає свободу учасників цивільних правовідносин у виборі способу захисту своїх прав, в тому числі шляхом врегулювання спірних питань між сторонами у позасудовому порядку.

Форма досудового врегулювання чітко не прописана в законодавством. У кожній конкретній сфері правового регулювання в законодавстві можуть бути окремі положення щодо досудового врегулювання спору як альтернативі звернення до суду.

Значення досудового врегулювання спору для цивільного процесу

Становлення України як правової держави вимагає створення ефективних механізмів захисту прав та законних інтересів громадян. Одним із таких механізмів є досудове врегулювання спорів, що дозволяє сторонам досягти компромісу ще до звернення до суду. У сучасних умовах перевантаженості судової системи та високої вартості судових процесів, досудові процедури стають все більш актуальними. Вони сприяють зміцненню принципу верховенства права, розвитку культури правових відносин, мінімізація витрат часу та коштів, забезпеченню швидкого та мирного врегулювання конфліктів.

Відповідно до ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України в позовній заяві обовязково зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У випадку, якщо досудовий порядок врегулювання спору не проводився, в позовній заяві потрібно про це зазначити.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України).

Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує (п. 3 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2000).

Приклади застосування досудової форми врегулювання спору

Форма досудового врегулювання спору	Застосування
Звернення до органу місцевого самоврядування	Спір (межі земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян; обмеження у використанні земель та земельних сервітутів; додержання громадянами правил добросусідства) розглядається комісією органу місцевого самоврядування та приймається рішення.
Претензія	Кредитор може звернутися до боржника з претензією щодо невиконання зобов'язання, або неякісного його виконання в письмовій формі з вимогою виконати умови зобов'язання, розірвати договір чи врегулювання спору в інший спосіб
Медіація	Проведення переговорів, у яких сторони намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди з допомогою третьої незалежної сторони – медіатора (посередника), який не має повноважень на вирішення спору, а допомагає сторонам налагодити комунікацію та знайти взаємно прийнятне рішення.
Третейський суд (арбітраж)	Вирішення конфлікту, шляхом розгляду та вирішення спору особою (особами), які обрані та уповноважені сторонами на ухвалення обов’язкового для сторін рішення.