Моніторинг земель: призначення та завдання

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Закон України "Про охорону земель"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель"
• Наказ Міністерства аграрної політики України від 26.02.2004 № 51 "Про затвердження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення"

Визначення поняття моніторинг земель

Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (стаття 191 Земельного кодексу України).

Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.

Суб'єкти ведення моніторингу земель

Ведення моніторингу земель здійснює Держгеокадастр (на локальному та регіональному рівні моніторинг земель проводять територіальні органи Держгеокадастру, на національному рівні - Держгеокадастр) за участю Міндовкілля, Мінагрополітики (зокрема моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення), Національної академії аграрних наук та Державного космічного агентства України (пункт 1, пункт 4 та пункт 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель").

Об'єкти моніторингу

Об’єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них, у тому числі ґрунти (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги, землі тимчасової консервації).

Моніторинг ґрунтів

Складовою частиною моніторингу земель є моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться Мінагрополітики відповідно до затвердженого ним положення та включає:

• агрохімічне обстеження ґрунтів (обов'язкове суцільне обстеження сільськогосподарських угідь з метою державного контролю за зміною показників родючості і забруднення ґрунтів);
• контроль змін якісного стану ґрунтів (рівень забруднення, оптимальний вміст поживних речовин, фізико-хімічні властивості тощо);
• агрохімічну паспортизацію земельних ділянок (агрохімічна паспортизація орних земель проводиться раз у 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років.

Суцільне ґрунтове обстеження проводиться через кожні 20 років.

Порядок проведення моніторингу

Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку:

• виконання систематичних спостережень за станом земель, виконання спеціальних зйомок і обстеження земель;

Спостереження за станом земель поділяються на:

-базові (вихідні, що фіксують стан об’єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);

-періодичні (проводяться через рік і більше);

-оперативні (фіксують поточні зміни).

• виявлення змін у стані земель та негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;

• проведення оцінки:

- процесів, пов’язаних із змінами родючості ґрунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами;

-стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд;

- процесів, пов’язаних з утворенням ярів, селевими потоками, землетрусами та іншими явищами;

- стану земель у межах населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об’єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами пально-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об’єктами.

• прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

Види моніторингу земель

Залежно від цілей спостережень та охоплення територій моніторинг земель може бути (стаття 191 Земельного кодексу України,стаття 54 Закону України "Про охорону земель" та пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель"):

• національний – поширюється на всі землі у межах території України.

Для ведення моніторингу земель на національному рівні на всій території України створюється мережа дослідних земельних ділянок та ділянок з еталонними ґрунтами з метою проведення на них необхідних спостережень, вимірювань та обстежень екологічного стану земель, зміни показників корисних властивостей ґрунтів під впливом господарської та інших видів діяльності.

• регіональний – поширюється на території, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов;
• локальний – поширюється на окремі земельні ділянки та окремі частини (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.

Використання результатів моніторингу

Інформація про результати моніторингу, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється за районами, містами, областями, Автономній Республіці Крим, а також за окремими природними комплексами і передається у пункти збору автоматизованої інформаційної системи територіальних органів Держгеокадастру.

За результатами оцінки стану земель складаються звіти, прогнози та рекомендації, що подаються місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та Держгеокадастру для вжиття заходів до запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.

Результати моніторингу ґрунтів використовуються:

• в процесі регулювання правових основ земельних відносин;
• при проведенні економічної та грошової (нормативної та експертної) оцінки земель;
• визначенні розмірів плати за землю;
• плануванні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур;
• коригуванні агротехнологій;
• проведенні еколого-агрохімічного районування (зонування) території;
• визначенні зон виробництва сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів для дитячого та дієтичного харчування;
• розробленні рекомендацій щодо раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів.