Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення: відмінності між версіями

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0365400-74 Правила про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджені постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 25 грудня 1974 року № 365]

Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, зокрема, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Відповідно до статті 10 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T125067.html Закону України «Про зайнятість населення»] громадяни України у період перебування за кордоном мають право займатися трудовою діяльністю, якщо вона не суперечить законодавству України та держави перебування.  

Статтею 8 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0001.html Кодексу законів про працю України] визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право]".  

 

Крім того, стаття 53 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052709.html Закону України «Про міжнародне приватне право»] передбачає два випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України:  

У більшості випадків наші громадяни працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.  

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою нашої держави, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Якщо здобувач вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду здобувач, знову ж таки, самостійно підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

== Перелiк та зразки необхiдних документів ==

* поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби іноземного громадянина, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €. В деякі країни робоча віза не потрібна, що спрощує виїзд за кордон.

Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та збереже час. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають здобувачеві правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають усіляку підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти на [https://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=b6a32291-6f2a-4684-a4ba-8e807759ccfc&tag=InformatsiiaDliaZdobuvachivTaLitsenziativ вебсайті Міністерства економіки України].

Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T031058.html Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

* <u>''договори, що базуються на територіальному принципі''</u> - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як – Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан (учаcники багатосторонньої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_107#Text Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року]), Угорщина, Молдова, Грузія, Азербайджан, Монголія, Румунія, Білорусь. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні. Проте якщо Україна з країною вашого перебування не укладала договір (угоду) щодо соціального та пенсійного страхування, то стаж і заробітна плата не будуть враховуватись при призначенні пенсії в Україні.

Варто зазначити, якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].