Договір довічного утримання: відмінності між версіями

договір довічного утримання (догляду) від 15 червня 2015 року, укладений відчужувачем та набувачем, є припиненим на підставі частини другої статті 755 ЦК України. Згідно з пунктом 15 спірного договору випливає, що він припиняється зі смертю відчужувача (батько позивачки), що узгоджується із положеннями частини другої статті 755 ЦК України. Пункт 1 частини 1 статті 755 ЦК України передбачає, що такий договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини. Водночас відповідно до частини 2 цієї статті такий договір припиняється зі смертю відчужувача. За життя батько позивачки - відчужувач не заявляв про неналежне виконання набувачем умов укладеного договору та не звертався до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання. Отже, після смерті відчужувача договір довічного утримання (догляду) припинив свою дію, а позивачка (донька відчужувача) не є стороною оспорюваного договору, тому правові підстави для розірвання договору (не може заявляти вимоги про розірвання правочину), який припинив свою дію, відсутні.