Правове регулювання роботи сезонних працівників: відмінності між версіями

А якщо працівник у 2025 році до працевлаштування на підприємство десь працював і мав право на додаткову відпустку на дітей? У цьому випадку він повинен був скористатися таким правом за попереднім місцем роботи або отримати компенсацію за невикористану відпустку на дітей за 2025 рік при звільненні.  Якщо працівник мав право на додаткову відпустку, але не скористався нею в період роботи, при звільненні йому обов’язково повинна бути нарахована компенсація за невикористані дні такої відпустки.

Сезонні працівники, які працюють на умовах трудового договору, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та є застрахованими особами. У разі настання тимчасової непрацездатності, сезонні працівники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату листка непрацездатності, тобто отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів роботодавця (оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності) та, починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності, – за рахунок коштів Пенсійного фонду України.<br>

Між тим, існують певні особливості в наданні і розрахунку виплати допомоги з тимчасової непрацездатності застрахованим особам, які працюють на сезонних роботах, зокрема:

* в разі захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, допомога надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року (частина 2 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»]);

Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1266-2001-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266] , для осіб, які працювали (працюють) на підприємствах, в організаціях, робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва відповідно до Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278], за розрахунковий період береться 12 календарних місяців підряд (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.<br>

Отже, якщо на підприємстві виконуються роботи, що передбачені вищезазначеним Списком сезонних робіт і сезонних галузей, для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності постійним працівникам має включатися заробітна плата за 12 місяців перед настанням страхового випадку. Для осіб, які відпрацювали на підприємстві менше 12 місяців, до розрахункового періоду включаються всі повні календарні місяці роботи.<br>

У разі ж надання працівниці, зайнятій на сезонній роботі, листка непрацездатності у зв’язку з пологами і родами вона має повне право на отримання відповідної відпустки і виплату допомоги по вагітності і пологах.

У зв’язку із закінченням роботи (сезону), а, отже, строку трудового договору сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України]. Для цього не потрібно його заяви на звільнення та попередження роботодавця про наступне звільнення працівника з означеної підстави. Не потрібна і згода профспілкового комітету, якщо працівник є членом профспілки, що діє на підприємстві.<br>

Проте, слід враховувати гарантії, надані вагітним і жінкам, які мають дітей у віці до 3-х років (в деяких випадках – до 6 років), одиноким матерям, що мають дитину до 14 років чи дитину з інвалідністю. За загальними правилами їхнє звільнення відбувається з обов’язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1018 КЗпП України]), а також за ними на період працевлаштування, але не більш ніж на 3 місяці зберігається середня заробітна плата за рахунок підприємства, з яким працівниця перебувала в трудових відносинах.<br>

Пунктом 9 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.92 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»] наголошується, що зазначені гарантії для матерів розповсюджуються і на випадки звільнення у зв’язку із закінченням строку договору, коли вони були прийняті на сезонні роботи.<br>

Окрім того, сезонний трудовий договір може бути розірваним до закінчення зазначеного в ньому строку на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою ст. 38 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]. В разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи працівника він повинен попередити про це роботодавця в письмовій формі за 3 дні ст. 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указу]. Підставою для звільнення буде ст. 39 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України].<br>

Також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, але лише у випадках, що передбачені ст. 40 і ст. 41 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України], та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указом], зокрема коли на підприємстві призупинені роботи з причин виробничого характеру чи скорочення роботи в ньому на строк більше двох тижнів; нез’явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.<br>

Варто нагадати також про існування статті 39-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], відповідно до якої якщо після закінчення строку трудового договору (в тому числі сезонного) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Отже, роботодавцям не слід забувати вчасно звільняти сезонних працівників, інакше вони набудуть статусу постійних працівників.

При виплаті вихідної допомоги сезонним працівникам у разі звільнення слід керуватися ст. 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України], відповідно до якої вихідна допомога виплачується:    

* у розмірі не менше середнього місячного заробітку – при звільненні з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36, п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України];

* у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку – при звільненні внаслідок порушення власником законодавства про працю, колективного чи трудового договору( ст. 38,39 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України]).

Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний стра­ховий внесок.<br>

Нині страховий стаж обчислюють органи Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфіко­ваного обліку, а за періоди до впро­вадження системи — на підставі документів та в порядку, визначено­му в законодавстві, що було чинним до 01.01.2004 р. (до часу набран­ня чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»]).<br>

Водночас у частині четвертій стат­ті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n430 Закону «Про загальнообов’язко­ве державне пенсійне страхування»] передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховували в стаж роботи для призначен­ня пенсії до набуття чинності цього Закону, зараховують у страховий стаж у порядку й на умовах, передба­чених у законодавстві, що було чин­ним раніше.<br>

А саме, відповідно до статті 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n545 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] у стаж роботи зараховува­ли роботу, яку виконували на підставі трудового договору на підприєм­ствах, в установах, організаціях та кооперативах (незалежно від форм власності та господарювання), а та­кож на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру та тривалості роботи й тривалості перерв. У стаж роботи враховували також будь-яку іншу роботу, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуван­ню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n578 Закону України «Про пенсійне забезпечення»], основним документом, що під­тверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження тру­дового стажу за її відсутності (або відповідних записів у ній) визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF постанові Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного             трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»]. У статті 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] визначено порядок включення в стаж роботи окремих видів робіт. Відповідно до цього порядку, наприклад, роботу на водному транспорті протягом повно­го навігаційного періоду зараховують за рік роботи.

''''''