Поняття та умови договору в цивільному праві: відмінності між версіями
Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування Мітка: редагування коду 2017 |
мНемає опису редагування |
||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
# ''Залежно від наявності зустрічного майнового мінового еквіваленту'' договори слід поділити на '''відплатні та безвідплатні'''. Відплатними слід визнавати договори, в яких одна сторона за виконання нею обов'язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, [[Договір міни|міна]] тощо. Відплатність цивільно-правового договору презюмується, тобто договір вважається відплатним, поки інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 5 статті 626 Цивільного кодексу України]). У свою чергу, безоплатним визнається договір, за яким майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов'язання не передбачено, наприклад [[Договір позички|договір позички]].<br /> | # ''Залежно від наявності зустрічного майнового мінового еквіваленту'' договори слід поділити на '''відплатні та безвідплатні'''. Відплатними слід визнавати договори, в яких одна сторона за виконання нею обов'язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, [[Договір міни|міна]] тощо. Відплатність цивільно-правового договору презюмується, тобто договір вважається відплатним, поки інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 5 статті 626 Цивільного кодексу України]). У свою чергу, безоплатним визнається договір, за яким майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов'язання не передбачено, наприклад [[Договір позички|договір позички]].<br /> | ||
# ''Залежно від юридичної спрямованості'' договорів їх поділяють на '''основні та попередні'''. Основними вважають договори, які безпосередньо спрямовані на виникнення прав та обов'язків між учасниками конкретного договору. Натомість попередніми слід вважати договори, сторони яких зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 1 статті 635 Цивільного кодексу України]). Попередні договори слід відмежовувати від договорів про наміри, оскільки в останніх лише встановлюється намір сторін у майбутньому вступити у договірні відносини, без обов'язку укласти договір у майбутньому.<br /> | # ''Залежно від юридичної спрямованості'' договорів їх поділяють на '''основні та попередні'''. Основними вважають договори, які безпосередньо спрямовані на виникнення прав та обов'язків між учасниками конкретного договору. Натомість попередніми слід вважати договори, сторони яких зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 1 статті 635 Цивільного кодексу України]). Попередні договори слід відмежовувати від договорів про наміри, оскільки в останніх лише встановлюється намір сторін у майбутньому вступити у договірні відносини, без обов'язку укласти договір у майбутньому.<br /> | ||
# ''Залежно від осіб, які мають право вимагати виконання договору'', слід розрізняти '''договори на користь контрагентів і договори на користь третіх осіб'''. Переважна більшість договорів укладається їх учасниками (контрагентами) та виконуються на їх користь. Однак в окремих випадках законодавець передбачає можливість укладення договорів на користь третьої особи. В цьому разі, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, | # ''Залежно від осіб, які мають право вимагати виконання договору'', слід розрізняти '''договори на користь контрагентів і договори на користь третіх осіб'''. Переважна більшість договорів укладається їх учасниками (контрагентами) та виконуються на їх користь. Однак в окремих випадках законодавець передбачає можливість укладення договорів на користь третьої особи. В цьому разі, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 1 статті 636 Цивільного кодексу України]). При цьому, виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.<br /> | ||
# ''Залежно від наявності волі осіб на укладення договору'' розмежовують '''договори, що укладаються з волі контрагентів, та договори, що укладаються незалежно від волі контрагентів'''. Переважна більшість договорів укладається залежно від волі контрагентів. Однак в окремих випадках укладення договорів може не залежати від волі сторін, що домовляються. Переважна більшість таких договорів мають характер публічного договору, тобто такого, за яким, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 633 Цивільного кодексу України], одна сторона — підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надано відповідні пільги.<br /> | # ''Залежно від наявності волі осіб на укладення договору'' розмежовують '''договори, що укладаються з волі контрагентів, та договори, що укладаються незалежно від волі контрагентів'''. Переважна більшість договорів укладається залежно від волі контрагентів. Однак в окремих випадках укладення договорів може не залежати від волі сторін, що домовляються. Переважна більшість таких договорів мають характер публічного договору, тобто такого, за яким, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 633 Цивільного кодексу України], одна сторона — підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надано відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору,якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів ( робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.<br /> | ||
# ''Залежно від способу укладення договору'' можна виділити '''взаємопогоджені договори та договори приєднання''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (стаття 634 Цивільного кодексу України).]. За загальним правилом — договір це є система компромісів, які вибудовуються усіма сторонами задля задоволення власних інтересів, шляхом врахування волі обох контрагентів майбутнього договору. Однак існують і договори приєднання, в яких у формулюванні умов договору бере участь тільки одна сторона, а інша може або прийняти ці умови в цілому, або ні. Сформульовані цією однією стороною умови вказують у формулярах або інших стандартних формах.<br /> | # ''Залежно від способу укладення договору'' можна виділити '''взаємопогоджені договори та договори приєднання''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (стаття 634 Цивільного кодексу України).]. За загальним правилом — договір це є система компромісів, які вибудовуються усіма сторонами задля задоволення власних інтересів, шляхом врахування волі обох контрагентів майбутнього договору. Однак існують і договори приєднання, в яких у формулюванні умов договору бере участь тільки одна сторона, а інша може або прийняти ці умови в цілому, або ні. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Сформульовані цією однією стороною умови вказують у формулярах або інших стандартних формах. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.<br /> | ||
# ''Залежно від того, чи передбачено можливість укладення певного договору в актах цивільного законодавства'', договори поділяють на '''поіменовані та непоіменовані.''' До поіменованих договорів слід відносити ті, можливість укладення яких прямо передбачено в Цивільному кодексі України та інших актах цивільного законодавства, наприклад, договір купівлі-продажу, [[Договір поставки|поставки]], міни, підряду тощо. До непоіменованих належать договори, можливість укладення яких прямо не передбачено в актах цивільного законодавства (наприклад, договори про надання медичних, освітянських, аудиторських, маркетингових, рекламних, ритуальних та інших послуг). Для цього виду договорів слід застосовувати правила аналогії закону чи аналогії права. Однак учасники цивільних правовідносин можуть укладати як поіменовані, так і непоіменовані договори, головне, щоб вони відповідали загальним засадам цивільного законодавства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 1 статті 6 Цивільного кодексу України]). Також слід було б відрізнити непоіменовані договори від змішаних, тобто договорів, які містять в собі елементи різних договорів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України]).<br /> | # ''Залежно від того, чи передбачено можливість укладення певного договору в актах цивільного законодавства'', договори поділяють на '''поіменовані та непоіменовані.''' До поіменованих договорів слід відносити ті, можливість укладення яких прямо передбачено в Цивільному кодексі України та інших актах цивільного законодавства, наприклад, договір купівлі-продажу, [[Договір поставки|поставки]], міни, підряду тощо. До непоіменованих належать договори, можливість укладення яких прямо не передбачено в актах цивільного законодавства (наприклад, договори про надання медичних, освітянських, аудиторських, маркетингових, рекламних, ритуальних та інших послуг). Для цього виду договорів слід застосовувати правила аналогії закону чи аналогії права. Однак учасники цивільних правовідносин можуть укладати як поіменовані, так і непоіменовані договори, головне, щоб вони відповідали загальним засадам цивільного законодавства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 1 статті 6 Цивільного кодексу України]). Також слід було б відрізнити непоіменовані договори від змішаних, тобто договорів, які містять в собі елементи різних договорів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України]).<br /> | ||
# ''За своєю формою'' договори можуть бути '''усними і письмовими'''.Останні, в свою чергу, поділяються на прості і нотаріально посвідчені.<br /> | # ''За своєю формою'' договори можуть бути '''усними і письмовими'''.Останні, в свою чергу, поділяються на прості і нотаріально посвідчені.<br /> | ||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
Нотаріальне посвідчення письмових договорів обов’язкове у випадках, передбачених у законі. Таким чином, укладаються договір купівлі-продажу жилого будинку та деякі інші. Таке посвідчення здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення даної нотаріальної дії шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально. | Нотаріальне посвідчення письмових договорів обов’язкове у випадках, передбачених у законі. Таким чином, укладаються договір купівлі-продажу жилого будинку та деякі інші. Таке посвідчення здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення даної нотаріальної дії шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально. | ||
==Зміст цивільно-правового договору== | ==Зміст цивільно-правового договору== | ||
'''Зміст договору''', відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 628 Цивільного кодексу України], ''становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними'', ''та по-друге, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства''. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо). | '''Зміст договору''', відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 628 Цивільного кодексу України], ''становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними'', ''та по-друге, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства''. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору | ||
==Умови цивільно-правового договору== | ==Умови цивільно-правового договору== | ||
''Залежно від юридичного значення'', в змісті слід вирізняти '''істотні, типові, звичайні та випадкові умови'''. | ''Залежно від юридичного значення'', в змісті слід вирізняти '''істотні, типові, звичайні та випадкові умови'''. | ||
| Рядок 46: | Рядок 46: | ||
Наприклад, [[Договір купівлі – продажу|купівля-продаж]] за своєю суттю є оплатним договором, отже, не встановлення угодою сторін такої умови, як ціна, свідчить про відсутність самого договору купівлі-продажу. Однак, будучи істотною для договору купівлі-продажу, умова про ціну позбавлена значення для [[Договір дарування|договору дарування]], у зв'язку з безоплатним характером останнього.<br /> | Наприклад, [[Договір купівлі – продажу|купівля-продаж]] за своєю суттю є оплатним договором, отже, не встановлення угодою сторін такої умови, як ціна, свідчить про відсутність самого договору купівлі-продажу. Однак, будучи істотною для договору купівлі-продажу, умова про ціну позбавлена значення для [[Договір дарування|договору дарування]], у зв'язку з безоплатним характером останнього.<br /> | ||
Будь-яка зі сторін може визнати недостатніми ті умови, що названі істотними у законі або є необхідними для договору цього виду, і зажадати включення у договір додаткових умов, без яких угода її не влаштовує. У цьому випадку такі умови також набувають значення істотних. Наприклад, за загальним правилом, доставка проданої речі в певне місце не належить до істотних умов купівлі-продажу. Однак якщо покупець хотів укласти договір тільки з дотриманням цієї умови, а продавець не згоден з такою вимогою, то не можна вважати такий договір укладеним тільки тому, що досягнуто згода сторін щодо предмета, якості та вартості речі.<br /> | Будь-яка зі сторін може визнати недостатніми ті умови, що названі істотними у законі або є необхідними для договору цього виду, і зажадати включення у договір додаткових умов, без яких угода її не влаштовує. У цьому випадку такі умови також набувають значення істотних. Наприклад, за загальним правилом, доставка проданої речі в певне місце не належить до істотних умов купівлі-продажу. Однак якщо покупець хотів укласти договір тільки з дотриманням цієї умови, а продавець не згоден з такою вимогою, то не можна вважати такий договір укладеним тільки тому, що досягнуто згода сторін щодо предмета, якості та вартості речі.<br /> | ||
Таким чином, для [[Укладення, зміна, розірвання договору|укладення договору]] необхідне досягнення | Таким чином, для [[Укладення, зміна, розірвання договору|укладення договору]] необхідне досягнення згоди зі всіх істотних його умов. Разом з тим іноді недостатньо і такої згоди. Зокрема, крім неї може вимагатися передача речі, - якщо йдеться про реальний договір ([[Договір позики|позика]], [[Договір дарування|дарування]]). У встановлених законом випадках договір має бути укладеним у потрібній формі. Наприклад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку тощо потребує [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріального посвідчення]] та [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно|державної реєстрації]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 657 Цивільного кодексу України]). Тому все зазначене щодо істотних умов договору повною мірою стосується і форми договору, оскільки якщо одна зі сторін вимагає, або законом обумовлене [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальне посвідчення]], а інша сторона від цього ухиляється, то не можна говорити про досягнення в цьому випадку угоди.<br /> | ||
Щодо передачі речі у реальному договорі, то тут справа виглядає дещо інакше. Якщо речі не передано, то немає й договору. Але не тому, що не досягнуто згоди щодо його істотних умов, а тому, що не додержані вимоги закону, без яких не може йтися про існування договору взагалі. | Щодо передачі речі у реальному договорі, то тут справа виглядає дещо інакше. Якщо речі не передано, то немає й договору. Але не тому, що не досягнуто згоди щодо його істотних умов, а тому, що не додержані вимоги закону, без яких не може йтися про існування договору взагалі. | ||
=== Типові умови === | === Типові умови === | ||
