Залишення особи в небезпеці: відмінності між версіями

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 Закон України «Про освіту»]  

*Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху" (далі - Правила) 

'''Залишення в небезпеці''' - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частина перша статті 135 КК України]).

== Історичний розвиток ==

Перша – це ст. 489 Кримінального Уложення, в якій особа несла кримінальну відповідальність за залишення іншої особи в не- безпечному для життя стані. Важливим аспектом цієї статті був той факт що, суб’єктом вказаного злочину могла бути лише особа, яка згідно з діючим законодавством чи взятому на себе обов’язку, або обов’язку, що виникає із сімейних відносин, зобов’язана була пі- клуватися про особу, яка позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість чи внаслідок фізичних вад, хвороби, будь-якого іншого безпорадного стану.

Друга – це ст. 489, де особа несла кримінальну відповідаль- ність за залишення іншої особи, щодо якої у суб’єкта злочину не було обов’язків по піклуванню, але яку він сам поставив в небезпечний для життя стан і, яка була не здатна вжити заходів до самозбереження. В даній нормі поєднувались два види бездіяльності – бездіяльність-невтручання та бездіяльність, після того, як особа сама поставила потерпілого у небезпечний для життя та здоров’я стан. Також ця стаття передбачала формальний склад злочину. В стат-ті мова йде, про залишення іншої особи в таких умовах, при яких життю потерпілого нічого не загрожувало, але все одно особа, яка повинна була піклуватися про потерпілого несе кримінальну відпо- відальність за вчинене діяння.

Наступним джерелом яке ми не можемо обійти стороною став вже Кримінальний кодекс УРСР 1922 р. Згідно ч. 1 ст. 163 «залишення без допомоги особи, яка знаходиться в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо особа, яка залишила без допомоги, була зобов’язана піклува- тися про таку особу, – карається позбавленням волі на строк до двох років».  

Характерною ознакою залишення в небезпеці за Кримінальним кодексом УРСР, є те, що він визначив дії, злочинними, які пов’язані з залишенням в небезпеці, незалежно від того, чи був покладений на винну особу спеціальний обов’язок піклуватися про потерпілого.

 

 

Так кримінально-правова заборона, щодо залишення в небезпеці вже містилась в ст. 158 цього Кодексу. Якщо переходити до змісту статті, то він мав наступний вигляд: «Залишення без допо- моги особи, яка знаходиться в небезпечному для життя стані і по- збавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хвороби чи внаслідок іншого безпорадного стану, якщо особа, яка залишила без допомоги, зобов’язана була піклува- тися про залишеного і мала можливість надати допомогу, – позбавлення волі на строк до одного року чи виправно-трудові роботи на строк до шести місяців» .

 

 

Кримінально-правова заборона щодо залишення в небезпеці містилась вже у ст. 111 Кримінального кодексу УРСР.  

 

 

 

 

 

 

 

''З об'єктивної сторони'' злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.

 

 

Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак:

'''''Суб'єкт злочину''''' спеціальний, ним можуть бути лише дві категорії осіб, а саме ті, які:  

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Частиною другою статті 135 КК України] передбачено вчинення даного кримінального правопорушення спеціальним суб'єктом - матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані.

*капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном стосовно екіпажу та пасажирів останнього, а також зустрінутих у морі або на іншому водному шляху осіб, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 284 КК України)];

*медичними працівниками хворим ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 139 КК України)];  

*службовими особами, якщо відповідний правовий обов'язок лежить на них ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 364 або 426 КК України)].

Основні відмінності залишення в небезпеці ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 135 КК України]) від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 136 КК Україи]): за ознаками об'єктивної сторони складу злочину, за конструкцією основного складу злочину, за формою вини і саме головне - за суб'єктом. Обов'язок подавати невідкладну допомогу особам, які перебувають у загрозливому для їх життя і здоров'я стані, закон загалом покладає на всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Тож за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 136 КК України] несуть відповідальність будь-які фізичні, осудні особи з 16-річного віку, крім: 1) медичних працівників; 2) службових осіб, на яких законом чи іншим нормативним актом покладено обов'язок надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані; 3) інших осіб, які зобов'язані за законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором надавати допомогу вказаним особам.

=== Суб'єктивна сторона ===

'''З суб'єктивної сторони''' злочин характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.

Якщо особа, яка зобов'язана була піклуватися про іншу особу, умисно створює ситуацію, небезпечну для життя останньої (скажімо, інструктор з мотивів помсти залишає групу альпіністів в горах, звідки вони завідомо для нього не можуть вибратись), внаслідок чого настає смерть потерпілого, діяння кваліфікується за відповідними частиною і пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 115 КК України]. Якщо мати одразу ж після пологів не годує новонароджену дитину або виносить й на мороз тощо з умислом на заподіяння їй смерті, вона несе відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 117 ККУ].

Залишення неповнолітнього без допомоги особою, на яку покладені професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до цих обов'язків, якщо це спричинило шкоду здоров'ю потерпілого, тягне відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 137 КК України].

№ 351/749/16-к [[посилання]] (ВС зазначив, що з об`єктивної сторони даний злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги зазначеної особи. При цьому при залишенні без допомоги обов’язки щодо порятунку життя і здоров’я особи не виконуються в умовах безпосередньої загрози завдання шкоди цим правоохоронюваним цінностям. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективно могла бути така допомога. Також ВС підкреслив, що з суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто, винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов`язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.)

 

№ 128/5462/14-к (Для кваліфікації дій винного не має значення і те, що хтось надав або намагався надати допомогу, а також тяжкість отриманих тілесних ушкоджень. Зважаючи на викладене і встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, Верховний Суд визнав доведеним факт, що водій відразу після наїзду на пішохода, не зупиняючи автомобіль, не надавши йому допомоги, самовільно залишив місце події, залишивши потерпілого в небезпеці. При цьому ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень згідно із статтею 135 КК до уваги не береться).

 

№742/1479/19 (ВС зазначив, що за змістом статті 135 КК поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

 

Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності:  

 

Також ВС зазначив, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

 

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особа допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за статтею 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці).