Відповідальність за розповсюдження неправдивої інформації в мережі інтернет: відмінності між версіями

В окремих випадках, що прямо передбачені чинним законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України], п. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»]) фізична особа також має право вимагати спростування недостовірної інформації у випадку, коли вона поширена '''стосовно інших осіб.'''<br />Насамперед, '''це стосується членів сім’ї фізичної особи, це наприклад подружжя, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки тощо.''' Однак, таке поширення неправдивої інформації стосовно членів сім’ї фізичної особи повинно порушувати особисті немайнові права саме цієї фізичної особи. <br />Так, наприклад, коли поширюється недостовірна інформація про те, що фізична особа є дитиною «зрадника батьківщини», то вона має право вимагати спростування цієї інформації не тому, що вона порушує право на повагу до честі та гідності батька, а тому, що нею опосередковано порушується право саме даної фізичної особи на гідність та честь. А вже батько цієї особи має право вимагати спростування такої інформації тому, що ця інформація порушує його право на повагу до честі та гідності.  

<br />'''Такий же порядок''' передбачений і для права на спростування та відповіді щодо неправдивої інформації, яка була поширена '''стосовно осіб, що померли.''' В цьому випадку суб’єктом, що має право вимагати спростування даної інформації чи дати на неї відповідь, законодавець визнає членів сім’ї померлої особи, її близьких родичів та інших заінтересованих осіб. При цьому, вказані особи також вважаються такими, що насамперед, діють у власному інтересі, і вимагають захисту саме власних особистих немайнових прав і лише опосередковано доброго імені померлої особи. Про це йдеться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 277 Цивільного кодексу України] та абз.2 п. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»].

Відповідно до п. 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»] '''належним  відповідачем'''  у  разі  поширення  оспорюваної інформації  в мережі Інтернет '''є автор відповідного інформаційного матеріалу та  власник  вебсайта''',  особи  яких  позивач  повинен установити та зазначити в позовній заяві.<br />'''Якщо автор поширеної  інформації  невідомий  або  його  особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ  до  сайта  —  вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений  інформаційний  матеріал,  оскільки  саме він створив технологічну можливість та умови для поширення  недостовірної інформації.'''<br />Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Проте, таку інформацію може бути витребувано лише в процесі судового провадження або в рамках подання клопотання про забезпечення доказів, що, в свою чергу, не дозволяє своєчасно визначитись із суб’єктивним складом учасників судового процесу.  

Способами фіксації недостовірної інформації може бути скріншот (фото) веб-сторінки або безпосередньо веб-сторінка як [[Електронні докази в цивільному процесі|електронний доказ]]. За своєю суттю веб-сторінка є електронним доказом і може подаватись до суду в оригіналі або в електронній копії, що засвідчується електронним цифровим підписом.<br>Найбільш дієвим способом фіксації інформації у мережі Інтернет є лінгвістична експертиза проведена на замовлення позивача, оскільки процесуальні кодекси дозволяють учасникам справи самостійно замовляти проведення експертизи. У такому випадку скріншоти будуть складовою експертизи, що виключає ймовірність їх відхилення судом окремо від висновку експерта. Крім того, проведення лінгвістичної експертизи  (авторознавчої або семантико-текстуальної) може бути допоміжним доказом при встановленні відповідача та при доведенні характеру поширеної інформації.<br>Також необхідно звернути увагу на те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію в мережі Інтернет, щоб не нести відповідальності за таке поширення може знищити таку інформацію, оприлюднення її в мережі Інтернет припиниться, і ознайомлення судді із даною інформацією безпосередньо в Інтернеті стане неможливим. Таким чином необхідно звертатися до суду у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] із письмовою заявою про забезпечення позову із зазначенням причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов та виду забезпечення  позову,  який  належить  застосувати,  з обґрунтуванням його необхідності, в даному випадку таким заходом може бути заборона вчиняти певні дії. Це стосується розгляду справ у порядку цивільного судочинства.  

Відповідно до п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»] від 27.02.2009, № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.<br />З огляду на положення ст. 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу  України], позивач у вказаній категорії справ має належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням.<br />Відповідно до ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закону України «Про інформацію»], ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). <br />Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 277 Цивільного кодексу  України] фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.<br />Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.<br />Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.<br />Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.<br />Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.<br />Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.<br />Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.<br />Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.<br />Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила та у такий же спосіб, у який вона була поширена.