Позбавлення батьківських прав осіб - іноземців: відмінності між версіями

Визначення поняття "іноземний елемент" наведено у пункті 2 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право"] (далі - Закон).  

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text '''У статті 26 Конституції України'''] закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 9 Конституції України]).

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text частина друга статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства]'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text "]).

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Згідно зі статтею 410 ЦПК іноземці]''', особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text частина друга статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України"]'''). До міжнародних угод, якими врегульовано правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори, підписані Україною, та угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#Text '''Відповідно до статті 24 Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів'''] '''від 23 серпня 1978 року''' (ООН) двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чинним щодо території, що є об`єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою й іншою державою-учасницею, коли:  

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Відповідно до ст. 55 Конституції України]''' права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України]''', цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України]''', кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України]''' кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»]''' до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.  

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text (ч. 1 ст. 3 Закон України «Про міжнародне приватне право»)]'''.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text За змістом частини другої статті 3 ЦПК] правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.

На сьогоднішній день питання підсудності регулюється ст. 497 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України], згідно якої підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.  

'''Стаття 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону]''' перелічує випадки виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, свідчить, що український законодавець у цьому питанні стоїть на позиції прив’язки до місця проживання дітей і батьків в Україні у спорах щодо правовідносин між ними.  

===== '''Таким чином, з норм спеціального [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону] вбачається, що єдиним варіантом, коли Позивач, який є громадянином України, може звернутись до українського суду з позовом до одного з батьків, який є іноземцем, може мати місце тоді, коли такий Відповідач має на території України постійне місце проживання або місце знаходження.''' =====