Позбавлення права на спадкування: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
ВізуальнийВікірозмітка
м незначні зміни
Немає опису редагування
Рядок 4: Рядок 4:
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
== Поняття спадкування та право на спадкування ==
== Поняття спадкування та право на спадкування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 Стаття 1216 ЦК України] (далі – ЦК України) визначає спадкування як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). <br>Сукупність правових норм, які регулюють умови і порядок спадкування, становить підгалузь цивільного законодавства, яка іменується "спадковим правом" або "правом спадкування.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 Стаття 1216 ЦК України] (далі – ЦК України) визначає спадкування як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). <br>Сукупність правових норм, які регулюють умови і порядок спадкування, становить підгалузь цивільного законодавства, яка іменується "спадковим правом" або "правом спадкування".
Термін "право на спадкування" може вживатися в кількох значеннях.Право на спадкування може розглядатися як суб'єктивне право, яке виникає за наявності певних юридичних фактів: смерті особи або оголошення її померлою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5702 ст. 1220 ЦК України]).  
Термін "право на спадкування" може вживатися в кількох значеннях.  
 
Право на спадкування може розглядатися як суб'єктивне право, яке виникає за наявності певних юридичних фактів: <u>смерті особи</u> або <u>оголошення її померлою</u> ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5702 ст. 1220 ЦК України]).  
== Підстави усунення від спадкування ==
== Підстави усунення від спадкування ==
Законодавець передбачає '''«законне»''' усунення спадкоємця від права на спадкування, тобто таке, підстави якого визначаються не згідно з волею спадкодавця-заповідача, а чітко вказуються в законі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 ст.1224 ЦК України]).
Законодавець передбачає усунення спадкоємця від права на спадкування, підстави якого визначаються не згідно з волею спадкодавця-заповідача, а чітко вказуються в законі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 ст.1224 ЦК України]).
 
==== Особи, які не мають права на спадкування ====
 
* особи,які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (''не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом'');
* особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;
* батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини (н''е мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом'');
* одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду (''якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу'');
* за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
 
Зазначені положення  поширюються на всіх спадкоємців, <u>у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині</u>, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
.
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5767 ст. 1235 ЦК України] спадкодавець у заповіті може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу із числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5767 ст. 1235 ЦК України] спадкодавець у заповіті може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу із числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
   Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають [[Право на обов'язкову частку у спадщині]].  
   Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають [[Право на обов'язкову частку у спадщині]].  
Крім того, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 ст. 1224 ЦК України] передбачено випадки, коли спадкоємці взагалі не мають права на спадкування, не зважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування.
Крім того, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 ст. 1224 ЦК України] передбачено випадки, коли спадкоємці взагалі не мають права на спадкування, не зважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування.
== Особи, які не мають права на спадкування ==
# особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
# особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Проте, вказані положення закону не застосовуються до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Вчинення спадкоємцем таких кримінально карних дій має засвідчуватися обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
# Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Позбавлення батьків батьківських прав разом із тим не впливає на право дитини бути спадкоємцем після смерті батьків.
# Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Факт ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов’язку.
# Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним. Тому навіть і після смерті одного з подружжя за рішенням суду шлюб може бути визнаний недійсним. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
== Усунення від спадкування за рішенням суду ==
== Усунення від спадкування за рішенням суду ==
На відміну від випадків, коли особа не має права на спадкування, закон передбачає випадки, коли за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування, а саме: якщо буде встановлено, що особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.  
На відміну від випадків, коли особа не має права на спадкування, закон передбачає випадки, коли за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування, а саме: якщо буде встановлено, що особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.  
Отримано з https://legalaid.wiki/index.php?title=Позбавлення_права_на_спадкування