Осудність у кримінальному процесі: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
доповнення змісту
Немає опису редагування
Рядок 14: Рядок 14:


== '''Стан неосудності особи''' ==
== '''Стан неосудності особи''' ==
Неосудність - це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 2 ст. 19 ККУ).] Стан неосудності особи визначається лише на момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння. Оскільки неосудний не може бути суб'єктом кримінального правопорушення, він не підлягає кримінальній відповідальності, але згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 19 ККУ] до такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусові заходи медичного характеру]], які не є покаранням. Закон передбачає такі види примусових заходів медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним, посиленим чи суворим наглядом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ст. 94 ККУ).]
Неосудність - це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 2 ст. 19 ККУ).]  
 
Станом на теперішній час існує чотири види психічних захворювань, які підпадають під медичний критерій неосудності.
 
Хронічне психічне захворювання - розлад психічної діяльності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хворобливих явищ. До хронічних психічних захворювань належать: шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч тощо.
 
Тимчасовий розлад психічної діяльності -  психічне захворювання, що розпочинається раптово, характеризується швидким розвитком, триває відносно недовго і як правило закінчується повним одужанням особи (гострий алкогольний психоз, реактивний стан, тобто хворобливий розлад внаслідок тяжкого психічного потрясіння, так звані виняткові стани - патологічне сп'яніння, патологічний афект тощо).
 
Недоумство, або як його ще називають, олігофренія,-  стійкий і такий, що характеризується неповноцінністю розумової діяльності, хворобливий стан психіки (вроджений, набутий у ранньому дитинстві або ж такий, що розвинувся внаслідок якогось психічного захворювання).
 
Інший хворобливий стан психіки - це такий стан, що у вузькому розумінні не є психічним захворюванням, але інколи його перебіг є досить тяжким, супроводжується різними порушеннями психічної діяльності (наприклад, тяжкі форми психопатії, стан абстиненції).
 
Стан неосудності особи визначається лише на момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння. Оскільки неосудний не може бути суб'єктом кримінального правопорушення, він не підлягає кримінальній відповідальності, але згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 19 ККУ] до такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусові заходи медичного характеру]], які не є покаранням. Закон передбачає такі види примусових заходів медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним, посиленим чи суворим наглядом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ст. 94 ККУ).]


Якщо особа вчиняє кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, вона не підлягає покаранню. До такої особи суд може застосувати примусові заходи медичного характеру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 3 ст. 19 ККУ, ст. 93 ККУ).] Після одужання ця особа може підлягати покаранню, якщо не закінчився строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності або не з'явилися інші підстави звільнення її від кримінальної відповідальності чи підстави звільнення від покарання.
Якщо особа вчиняє кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, вона не підлягає покаранню. До такої особи суд може застосувати примусові заходи медичного характеру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 3 ст. 19 ККУ, ст. 93 ККУ).] Після одужання ця особа може підлягати покаранню, якщо не закінчився строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності або не з'явилися інші підстави звільнення її від кримінальної відповідальності чи підстави звільнення від покарання.
Рядок 20: Рядок 32:
== '''Обмежена осудність''' ==
== '''Обмежена осудність''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 ст. 20 ККУ], особа  підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона  визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 ст. 20 ККУ], особа  підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона  визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Медичний критерій обмеженої осудності вказує на наявність у винного певного психічного розладу: різного роду психопатії, невротичні розлади, розлади особистості, залишкові явища черепно-мозкових травм, розумова відсталість.
Юридичний критерій обмеженої осудності складається із двох ознак - інтелектуальної (нездатність особи повною мірою усвідомлювати свої дії чи бездіяльність) та (або) вольової ознаки (нездатність особи повною мірою керувати ними). Наявність такого психопатологічного стану, як обмежена осудність, безумовно, значно ослаблює здатність особи до розуміння характеру вчинюваного нею діяння і контролю за своєю поведінкою.


Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|застосування примусових заходів медичного характеру.]]
Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|застосування примусових заходів медичного характеру.]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]