|
|
| (Не показані 17 проміжних версій 3 користувачів) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| == Зміст ==
| |
|
| |
|
| 1. Нормативно-правова база<br />
| | == Нормативно-правова база == |
|
| |
|
| 2. Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими<br />
| | - [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими] (1957 р.) <br /> |
| | - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] |
|
| |
|
| 3. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями <br />
| | - [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські тюремні правила], оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р. |
|
| |
|
| 4. Європейські стандарти поводження із засудженими<br />
| | == Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими == |
| | Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими: <br /> |
|
| |
|
| | а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила); |
|
| |
|
| == 1. Нормативно-правова база ==
| | б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі. |
|
| |
|
| - [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими] (1957 р.) <br />
| | == Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями == |
| | '''Прийняті:''' у 1955 р. Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями. |
|
| |
|
| - [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські тюремні правила], оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р.
| | Відповідно до положень Мінімальних стандартних правил в'язні (засуджені) мають право: |
|
| |
|
| == 2. Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими ==
| | - на окреме ліжко відповідно до національних чи місцевих норм, а також забезпечення окремими постільними речами (ч. 1 ст. 9); |
| | |
| <br />
| |
| Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Ці стандарти були узгоджені міжнародною спільнотою і в їх підґрунті, насамперед, лежить Загальна декларація прав людини. <br />
| |
| | |
| Існують такі міжнародні стандарти поводження із засудженими: <br />
| |
| | |
| а) які стосуються поводження з особами, позбавленими волі, серед яких чільне місце займають Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими і Європейські тюремні правила;
| |
| б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.
| |
|
| |
|
| == 3. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями ==
| | - на якісне триразове харчування їжею, достатньо калорійною для підтримання його здоров'я і сил (ч. 1 ст. 20); |
|
| |
|
| Мінімальні стандартні правила поводження із в'язнями були прийняті Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями у 1955 р.
| | - на своєчасне надання медичної допомоги та у разі необхідності — забезпечення його належним лікуванням (ст. 22); |
| Цим міжнародно-правовим документом передбачені такі невіддільні від загальних прав людини основоположні принципи поводження із засудженими, що ґрунтуються на необхідності забезпечення прав засуджених. Серед них можна виділити право на: <br />
| |
|
| |
|
| - життя та особисту недоторканність;<br /> | | - на виплату компенсацій у зв'язку із каліцтвом, отриманим на виробництві, або професійного захворювання (ч. 2 ст. 74); |
|
| |
|
| - здоров’я;<br /> | | - на нормований робочий день, відповідно до національного законодавства та забезпечення права на відпочинок (ст. 71-76); |
|
| |
|
| - працю та відпочинок;<br /> | | - на пільги, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством окремої держави (на умовно-дострокове звільнення, звільнення від покарання у зв'язку із хворобою тощо) (ст. 70); |
|
| |
|
| - незастосування до них тортур чи іншого нелюдського поводження, а також на повагу людської гідності;<br /> | | - на повагу до честі та гідності, не допускання застосування до них жорстких, нелюдських або принизливих видів покарання за дисциплінарні проступки (ст. 31-32); |
|
| |
|
| - належні правові процедури;<br /> | | - на вільний доступ до інформації, яка стосується його прав та обов'язків, роз'яснення порядку подання скарг на дії (бездіяльність) працівників виправного закладу до вищестоящих органів (ч. 1 ст. 35); |
|
| |
|
| - свободу від будь-якої форми дискримінації (за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігійних, політичних та інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, сімейного становища або соціального стану);<br /> | | - на задоволення своїх релігійних потреб (ст. 42); |
|
| |
|
| - свободу від рабства;<br /> | | - на негайне інформування членів своєї сім'ї про своє ув'язнення або переведення в інший заклад (ст. 44). |
|
| |
|
| - свободу совісті, думок та віросповідання;<br />
| | Жіночі установи повинні мати особливі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями (ч. 1 ст. 23). |
|
| |
|
| - недоторканність сімейного життя;<br />
| | ''Умови тримання осіб,'' засуджених до позбавлення волі, не повинні: |
|
| |
|
| - самовдосконалювання.<br /> | | - додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції; |
|
| |
|
| Умови тримання осіб, засуджених до позбавлення волі, не повинні:<br />
| | - обмежувати права і свободи людини і громадянина (ч. 1 ст. 60). |
| - додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції; <br />
| |
| - обмежувати права і свободи людини і громадянина.<br /> | |
| Режим позбавлення волі не повинен занадто обмежувати контакти засуджених із зовнішнім світом, тому міжнародні стандарти особливу увагу приділяють тим аспектам поводження з позбавленими волі, які спрямовані на підготовку цих осіб до повернення до життя у суспільстві.<br />
| |
|
| |
|
| Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права. | | Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права. |
|
| |
|
| == 4. Європейські стандарти поводження із засудженими == | | == Куди звернутись за захистом прав засуджених? == |
|
| |
|
| На цей час Європейські пенітенціарні правила є єдиним у світі регіональним міжнародним нормативно-правовим документом, що включає значну кількість спеціальних норм про поводження із засудженими (ув’язненими). Дата прийняття - 12 лютого 1987 року.<br />
| | Державні та міжнародні органи, які виступають основною юридичною гарантією захисту прав і свобод засуджених в Україні: |
|
| |
|
| Правила носять рекомендаційний характер, однак вони мають значний авторитет в структурах РЄ та можуть бути використані Європейським судом з прав людини або Комітетом з запобігання катуванням для аргументації своїх критичних зауважень до в’язничної влади. Таким чином, вони мають опосередковану обов’язковість.<br />
| | - Президент України (м. Київ, Україна); |
|
| |
|
| Принципи поводження з ув’язненими (за Європейськими пенітенціарними правилами):<br />
| | - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники(м. Київ, обласні центри, Україна); |
|
| |
|
| 1) дотримання прав осіб, позбавлених волі;<br />
| | - суд (місцеві, апеляційні та вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України); |
|
| |
|
| 2) особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду;<br />
| | - прокуратура (Генеральна Прокуратура України, регіональні та місцеві прокуратури); |
|
| |
|
| 3) обмеження, накладені на осіб, позбавлених волі, повинні бути мінімально необхідними та відповідати тій обґрунтованій меті, з якої вони накладалися;<br />
| | - адвокатура; |
|
| |
|
| 4) утримання ув’язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів;<br />
| | - спостережні комісії та піклувальні ради; |
|
| |
|
| 5) життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві;<br />
| | - Організація Об’єднаних Націй (м. Нью-Йорк, США); |
|
| |
|
| 6) тримання під вартою має здійснюватися таким чином, щоб сприяти поверненню до суспільства осіб, позбавлених волі;<br />
| | - Європейський суд з прав людини (м. Страсбург, Франція). |
|
| |
|
| 7) варто заохочувати співробітництво із зовнішніми соціальними службами;<br />
| | Отже, наша держава створила велику кількість різноманітних органів, які сприяють забезпеченню прав та законних інтересів її громадян, в тому числі і засуджених. Проте виникає також необхідність у налагодженні чіткої взаємодії між ними з метою здійснення ефективної та результативної правозабезпечувальної діяльності.<br> |
|
| |
|
| 8) всі пенітенціарні установи повинні регулярно інспектуватися державними органами та піддаватися незалежному моніторингу.<br />
| | [[Файл:Правовий-порадник-для-засуджених.pdf|міні]] |
|
| |
|
| Таким чином, характерною рисою Європейських пенітенціарних (в’язничних) правил є їх безпосередньо «управлінська» спрямованість. Вони роблять акцент на відповідальності тюремної адміністрації, а не на безпосередній захист прав окремих ув’язнених. Разом з тим, підкреслюється той факт, що при досягненні ефективного тюремного управління захист прав і законних інтересів ув’язнених не повинен слабшати.
| | [[Категорія:Кримінально-виконавче право]] |
