Фіктивний правочин: поняття та правові наслідки: відмінності між версіями
Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 61: | Рядок 61: | ||
Необхідно оцінювати докази та враховувати те, чи обговорювали сторони істотні умови, чи здійснювались нотаріальне посвідчення та державна реєстрація правочину тощо.<br /> | Необхідно оцінювати докази та враховувати те, чи обговорювали сторони істотні умови, чи здійснювались нотаріальне посвідчення та державна реєстрація правочину тощо.<br /> | ||
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п’ятої статті 203 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]. | Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п’ятої статті 203 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], що за правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 215 цього Кодексу] є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]. | ||
== '''Практика розгляду судами фіктивного правочину''' == | == '''Практика розгляду судами фіктивного правочину''' == | ||
| Рядок 90: | Рядок 90: | ||
Отже, проаналізувавши судову практику, яка стосується питань фіктивності правочинів, можна відзначити такі їх основні риси: введення в оману (до або в момент укладання правочину) іншого учасника чи третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; учинення правочину особою, яка не має права це робити (наприклад, через фіктивне підприємство, неіснуючу організацію, підставну особу тощо); свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. | Отже, проаналізувавши судову практику, яка стосується питань фіктивності правочинів, можна відзначити такі їх основні риси: введення в оману (до або в момент укладання правочину) іншого учасника чи третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; учинення правочину особою, яка не має права це робити (наприклад, через фіктивне підприємство, неіснуючу організацію, підставну особу тощо); свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. | ||
== Див. додатково: == | == '''Див. додатково:''' == | ||
* [[Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності]] | * [[Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності]] | ||
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]] | [[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]] | ||
[[Категорія:Цивільне право]] | [[Категорія:Цивільне право]] | ||
[[Категорія:Суди]] | [[Категорія:Суди]] | ||
