Право біженців та шукачів притулку на охорону здоров’я: відмінності між версіями

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-02 Порядок проведення обов’язкових медичних обстежень осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 березня 2002 р. № 82]

 

 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1935-13 Порядок встановлення віку дитини, яка залишилася без піклування батьків та потребує соціального захисту, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України від 23 жовтня 2013 р. № 903/1464/711]  

Право всіх осіб, які перебувають в Україні, на охорону здоров’я, гарантоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України]. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/#n4178 статті 3], людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/#n4324 статті 49], кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних систем. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.  

'''Важливо!''' В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/#n4324 статті 49] йдеться про право всіх осіб, незалежно від громадянства, на охорону здоров’я та медичну допомогу. Водночас, держава приймає на себе обов’язок з надання медичного обслуговування виключно для громадян. Таким чином, щодо іноземців, в тому числі тих, які отримали статус біженця, додатковий захист, або звернулися за таким статусом, Конституція не передбачає обов’язку держави надавати ним медичну допомогу на рівні з громадянами.

Відповідно до ч. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n239 1 ст. 15 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"], особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на охорону здоров’я та медичне страхування. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n218 ч. 1 ст. 13] того ж Закону, особи, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають право на медичну допомогу.  

Відповідно до чч. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n57 1] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n58 2 ст. 4 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення"], держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг, пов’язаних з наданням:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17/#n25 Ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації"] забороняється будь-яка дискримінація в сфері охорони здоров’я. Під такою дискримінацією, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17/#n7 ч. 1 ст. 1 Закону], розуміється ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними і необхідними.  

Особливості надання медичної допомоги біженцям, особам, які потребують додаткового захисту та шукачам притулку регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121-2014-%D0%BF Порядком, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2014 р. № 121].  

Особи, які хочуть отримати в Україні статус біженця або додатковий захист, зобов’язані пройти медичне обстеження. Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n121 ст. 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового бо тимчасового захисту"], в разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган Державної міграційної служби України направляє особу, яка звернулася із відповідною заявою, на медичне обстеження. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n218 ст. 13 Закону], проходження такого обстеження є правом та обов’язком особи, яка звернулася із заявою.  

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-02 Порядку проведення обов’язкових медичних обстежень осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03 березня 2002 р. № 82], обов’язкове медичне обстеження осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, проводиться за направленням органів міграційної служби у лікувально-профілактичних закладах, визначених місцевими управліннями охорони здоров’я. Визначений лікувально-профілактичний заклад проводить обов’язкове медичне обстеження осіб, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121-2014-%D0%BF/#n22 п. 4 Порядку, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2014 р. № 121], медичне обстеження іноземців та осіб без громадянства, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та надання їм екстреної медичної допомоги здійснюються на безоплатній основі (за рахунок бюджетних коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах).  

В цілому, іноземцям та особам без громадянства, зокрема біженцям, особам, які потребують додаткового захисту, та шукачам притулку, медична допомога та лікування інфекційних хвороб, туберкульозу та ВІЛ надаються на тих самих підставах, що й громадянам України, з урахуванням особливостей, пов’язаних з компенсацією такими особами вартості наданих медичних послуг. Зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14/#n175 ст. 19 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] встановлюється, що іноземцям та особам без громадянства, які хворіють на інфекційні хвороби  чи є бактеріоносіями, медична допомога надається на підставі цього закону. Водночас, законодавством встановлені особливості надання іноземцям та особам без громадянства, медичної допомоги, у зв’язку з захворюваністю та туберкульоз та ВІЛ. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12/#o108 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"], люди, які живуть з ВІЛ та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, зокрема іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають на території України, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими законодавством.  

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0577-14 Наказом Міністерства охорони здоров’я від 15 травня 2014 № 327], іммігрантів та біженців з регіонів з високою захворюваністю на туберкульоз віднесено до переліку осіб з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0194-15/sp:head Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів та установ Державної міграційної служби, Державної прикордонної служби, та державної служби зайнятості для організації надання медичної допомоги з туберкульозу іноземцям та особам без громадянства, які перебувають в Україні], заклади охорони здоров’я здійснюють профілактичний медичний огляд на туберкульоз особам, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту за направленням територіального органу Державної міграційної служби України.  

У випадку підтвердження діагнозу активного туберкульозу, проводиться лікування. Так само, лікування проводиться у випадку самостійного чергового звернення іноземців та осіб без громадянства, або при звернення по екстрену медичну допомогу. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0194-15/sp:head/#n37 п. 6 Порядку], заклади охорони здоров’я здійснюють прийом та лабораторне дослідження на наявність збудника туберкульозу в осіб, які перебувають в пункті тимчасового розміщення біженців або пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконного перебувають в Україні, та у пунктах (місцях), тимчасового тримання таких осіб.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0194-15/sp:head/#n38 п. 7 Порядку], медична допомога хворим на туберкульоз іноземцям та особам без громадянства надається навіть в разі їхнього незаконного перебування в Україні.  

Допомога біженцям, особам, які потребують додаткового захисту, та шукачам притулку, які живуть з ВІЛ, надається на тих самих підставах, що й громадянам України. Зокрема, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12/#o54 ст. 6 Закону України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"], іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні,  особи,  які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано  статус  біженця в  Україні,  мають право   на проведення  тестування з метою виявлення ВІЛ з одержанням  кваліфікованої консультації до і після проведення тестування, що здійснюється відповідно  до протоколу проведення такого тестування, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12/#o89 ст. 12] того ж Закону, люди, які живуть з ВІЛ, зобов’язані вживати заходів для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих органам здоров’я, повідомляти осіб, які були їхніми партнерами, до виявлення факту інфікування, про можливість їх зараження, відмовитися від донорства крові, її компонентів, інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для їх використання у медичній практиці. В разі невиконання цих вимог іноземцем або особою без громадянства та створення їхньою поведінкою загрози здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, вони можуть бути видворені з України.  

Особливості реалізації права на медичну допомогу особам, затриманим в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України і пунктах тимчасового тримання та спеціально обладнаних приміщеннях Державної прикордонної служби України визначаються окремим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0749-12 Порядком].  

Встановлення віку дітей-шукачів притулку, які подорожують без батьків або піклувальників, має особливе значення. Воно дозволяє виявити чи є особа неповнолітньою та чи потребує вона соціального захисту як неповнолітня, а також визначити особливості надання піклування, захисту та допомоги з урахуванням віку такої особи. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1935-13 п. 3 Порядку проведення обстеження для встановлення віку дитини, яка залишалась без піклування батьків та потребує соціального захисту], обстеження для встановлення віку дитини здійснюється, якщо дитина, яка розлучена з сім’єю, не є громадянином України, і яка звернулася до компетентних органів України із заявою про визнання такої дитини біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.