Сплата податку на земельну ділянку за договором емфітевзису
Нормативна база
Основні поняття
- Емфітевзис — це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (главою 33 Цивільного кодексу України). Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарського виробництва (користувач). Строк емфітевзису, розмір оплати, її форма, порядок та строки виплати встановлюються договором.
- Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і не може перевищувати 50 років.
- Плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п 14.1.147. Податкового кодексу України );
- Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів(п.п 14.1.72. Податкового кодексу України )
При цьому Податковий та Земельний кодекс дає роз’яснення поняття постійних землекористувачів.
Суб’єкт плати за землю
- власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно ( п.п. 14.1.34 статті 14 Податкового кодексу України) та земельних часток (паїв);
- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди( п.п.14.1.73. Податкового одексу України та ст..92 Земельного кодексу України.
Об'єкт оподаткування
- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
- земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Звільнення від сплати податку
Згідно із п. 281.3 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду, користування на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) платнику єдиного податку четвертої групи.
Висновок
В Податковому кодексі України закріплені положення щодо самостійного виконання платником податків свого податкового обов’язку самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (п. 36.4 Податкового кодексу України) та заборони будь-якої уступки грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам (п. 87.7 Податкового кодексу України).
Землекористувачі за договором емфітевзису не є ні власниками, ні постійними землекористувачами (в розумінні Податкового та Земельного кодексів України), ні орендарями земельних ділянок, а тому у них відсутній обов’язок сплачувати до бюджету плату за землю.
При цьому, власник земельної ділянки є платником земельного податку і у разі отримання її у спадок. Новий власник (спадкоємець) продовжуватиме сплачувати податок на земельну ділянку передану спадкодавцем у користування за договором емфітевзису.
Сплата грошового зобов’язання платника податків дозволяється лише особам, які є гарантами податковими агентами. Однак емфітевз не є ні представником, ні податковим агентом власника земельної ділянки.
Див. також
- Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)
- Плата за землю (земельний податок)
- Права та обов'язки землевласників та землекористувачів
- Право постійного користування земельною ділянкою
index.php?title=Категорія:Земельне право index.php?title=Категорія:Податкове право
